Вугрова хвороба − хронічне захворювання сальних залоз, яким хворіє 9% населення Землі. За поширеністю акне займає восьме місце серед усіх захворювань людства та третє − за частотою звернення пацієнтів до лікаря-дерматовенеролога.
Це захворювання переважно маніфестує в пубертатному періоді, при фізіологічному збільшенні рівня стероїдних гормонів («юнацькі акне»), а в період від 18 до 20 років у більшості випадків − регресує.
Водночас у частини пацієнтів цей дерматоз триває або вперше виникає у віці після 20 років.
Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про сучасні дані , які дозволяють визначити причину та провести ефективне лікування вугрової хвороби у разі наявності ендокринної патології.
- Проблема вугрової хвороби серед дорослих пацієнтів у практиці лікаря-дерматолога
- Варіації проявів клінічної картини вугрової хвороби
- Роль гіперандрогенії у розвитку вугрової хворобиі
Проблема вугрової хвороби серед дорослих пацієнтів у практиці лікаря-дерматолога
В останні десятиліття відстежується неухильна тенденція збільшення кількості жінок, у яких діагностують вугрову хворобу у віці від 20 років і старше.
Читайте нас у Instagram!
Згідно з літературними даними, діагноз акне встановлюють у 54% жінок віком від 18 років. Захворювання «Вугрова хвороба» залишається вагомим і не втрачає своєї актуальності досі.
Вугрова хвороба є багатофакторним захворюванням апарату сальних залоз.
Підходи до лікування важких форм акне
Провідними ланками патогенезу є поєднання чотирьох основних факторів:
- збільшення секреції продукції шкірного сала;
- порушення процесів кератинізації проток сальних залоз;
- інтенсивна колонізація анаеробними бактеріями Propionibacterium acnes;
- звільнення медіаторів запалення з утворенням запальної реакції в шкіріе.
Варіації проявів клінічної картини вугрової хвороби
Клінічні прояви запалення мають широкий діапазон: від невеликих поверхневих папуло-пустульозних елементів до глибоких нодулокістозних.
Точні послідовності факторів, що призводять до розвитку акне на сьогодні до кінця не вивченими. Однак першим кроком у цьому процесі є формування мікрокомедону, який є попередником комедонів, папул і пустул.
Утворення мікрокамедону зумовлене збільшенням продукції шкірного сала за рахунок стимуляції сальних залоз андрогенами.
У той час як збільшується секреція себуму, зростає проліферація та зменшується кератинізація в середині фолікула, що викликає закупорювання протоки сальної залози.
Внаслідок цього накопичення утворюється мікрокомедон, а згодом розвиваються більш клінічно видимі, закриті або відкриті комедони.
Колонізація проток залоз P. acne та утворення медіаторів запалення призводить до розвитку запальної реакції.
Збільшення продукції шкірного сала зазвичай відбувається в період статевого дозрівання, а також може спостерігатися при гіперандрогеніі.
Патогенез акне в залежності від вікового періоду пацієнта
Роль гіперандрогенії у розвитку вугрової хвороби
Гіперандрогенія − це зміни в жіночому організмі, що виникають внаслідок дисфункції синтезу, транспорту, метаболізму андрогенів та їх впливу на чутливі до андрогенів органи-мішені.
Гіперандрогенія, як один з провідних факторів виникнення акне, може виявлятися:
- абсолютним збільшенням концентрації андрогенів у плазмі крові, оваріального або наднирникового походження;
- виникати внаслідок підвищеної чутливості рецепторів шкіри до нормальної та навіть зниженої концентрації андрогенів.
Для некласичної форми вродженої дисфункції надниркових залоз характерна гіперандрогенія, яка має свої специфічні клінічні та лабораторні ознаки, а саме:
- простежується спадковий характер захворювання;
- загострення вугрової хвороби в більшості випадків зумовлено стресовими ситуаціями;
- переважання комедонів над запальними елементами;
- гірсутизмом на андрогензалежних ділянках тіла (обличчя, груди, низ живота, нижні кінцівки);
- ожирінням за андрогенним типом з переважанням відкладання жиру на передній черевній стінці;
- вираженою себореєю.
Ретиноїди: революційне засіб боротьби з вугровою хворобою та фотостарінням
При гормональних дослідженнях виявляють збільшення в плазмі вмісту:
- 17-гідроксипрогестерону;
- дегідроепіандростерону сульфату;
- вільного тестостерону.
Збільшення концентрації вільного тестостерону в плазмі пацієнтів з вугровою хворобою може бути внаслідок зниження концентрації глобулінів, які синтезуються в печінці та пов'язують статеві гормони.
З глобулінами зв'язується 65% тестостерону, що циркулює в крові, 33% зв'язується з альбумінами, а 2% залишається в активній вільній формі.
У жінок важливою патогенетичною ланкою при гіперандрогенії є порушення приєднання андрогенів до специфічних глобулінів, які пов'язують статеві гормони.
Тому в менеджменті вугрової хвороби дуже важливо лікарю-дерматологу оцінити ендокринологічний статус пацієнта.
Методи підвищення тривалості та ефективності дії ботулотоксину
Поділіться:
Додати коментар