Розацеа – хронічне запальне захворювання шкіри, яке переважно вражає області щік, чола, підборіддя та ніс. Клінічні прояви розацеа включають постійну лицьову еритему, папули, пустули, телеангіектату та рецидивуючу гіперемію шкіри.
Характерні гіпертрофія сальних залоз та фіброз можуть призводити до розвитку ринофіми – хронічного ураження шкіри носа з його характерним збільшенням.
Розацеа може бути причиною розвитку низької самооцінки, депресії та стигматизації, супроводжуючись помітним негативним впливом на якість життя пацієнтів.
У цій статті на estet-portal.com ми розглянемо, які фактори можуть сприяти розвитку загострень розацеа, а також сучасні принципи діагностики та лікування захворювання.
Класифікація розацеа: основні субтипи захворювання
Розацеа розвивається переважно у віці 30-50 років, характеризуючись епізодами загострень та періодами ремісій. Жінки хворіють на розацеа частіше, ніж чоловіки.
Згідно з класифікацією National Rosacea Society Expert Committee (Національного товариства з дослідження розацеа), існують чотири субтипи захворювання:
1. еритематозно-телеангіектатична форма;
2. папуло-пустульозна форма;
3. фімозна форма;
4. офтальморозацеа.
Відповідно до цієї класифікації, наявність, щонайменше, однієї з наступних основних ознак при центральному розташуванні на обличчі є діагностичною ознакою розацеа: гіперемія (минуча еритема), стійка еритема, папули та пустули, телеангіоктазії.
Слідкуйте за нашими новинами у Facebook
Які фактори можуть провокувати загострення розацеа
Розацеа часто може протікати у вигляді не якогось конкретного підтипу, а відразу кількох з них.Патогенез розацеа сьогодні до кінця не з'ясований.
Генетична схильність, порушення регуляції вродженої та набутої імунної відповіді, судинна та нейрональна дисфункція, інфекційні агенти – всі ці фактори можуть відігравати визначальну роль у розвитку розацеа.
Тригерами, що сприяють загостренню клінічних проявів розацеа, є психо-емоційний стрес, ультрафіолетове випромінювання, вживання гострої їжі, гарячих напоїв, алкоголю, а також куріння.
Розацеа асоціюється з порушенням шкірного бар'єру, призводячи до надмірної трансепідермальної втрати вологи, розвитку сухості та лущення шкіри. Це може супроводжуватися характерними відчуттями поколювання та печіння.
Розціо на обличчі: 5 фактів, які слід знати
Розцеа: діагностика та диференціальна діагностика захворювання
Діагноз розацеа встановлюється клінічно після збирання анамнезу та об'єктивного огляду пацієнта. Біопсія проводиться тільки за необхідності диференціальної діагностики з іншими захворюваннями, оскільки гістопатологічні ознаки розацеа – ndash; неспецифічні.
Диференціальний діагноз розацеа включає себорейний дерматит, вугрову хворобу, червоний вовчак та актинічний кератоз.
Важливо проінформувати пацієнта про потенційні тригерні фактори розацеа – це може сприяти запобіганню розвитку рецидивів захворювання в майбутньому.
З огляду на порушення бар'єрної функції шкіри при розацеа, пацієнту слід уникати застосування дратівливих косметичних засобів. Ультрафіолетове випромінювання є потужним тригерним фактором загострення розацеа, тому пацієнту слід рекомендувати щоденне застосування сонцезахисних кремів.
Goutta rose: основні підходи до лікування розацеа
Доказове лікування розацеа: бримонідин та оксиметазолін
У двох рандомізованих клінічних дослідженнях було доведено, що застосування 0,5% гелю бримонідину тартрату – ndash; високоселективного α2-адреноміметика з вазоконстрикторною активністю – сприяє зменшенню вираженості стійкої еритеми.
У Кокранівському мета-аналізі зниження вираженості еритеми було зареєстровано у 41% пацієнтів, які застосовували бримонідин.
Після нанесення гелю бримонідину на обличчя клінічне поліпшення спостерігається вже через 30 хвилин, досягаючи піку через 3-6 годин, а потім поступово регресує.
Побічні ефекти після застосування бримонідину включають відчуття сверблячки, печіння та припливу крові. У деяких пацієнтів спостерігається рикошетна еритема, пов'язана із застосуванням бримонідину.
Лікування розацеа: розвінчання популярних міфів
Нещодавно FDA (Food and Drug Administration – Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів) для лікування персистуючої еритеми при розацеа схвалило застосування крему, що містить 1% оксиметазоліну гідрохлорид –; α1-адренергічний агоніст і частковою α2-адреноміметичною дією.
Сучасні аспекти лікування запальних уражень шкіри при розацеа
Лікування, орієнтоване на усунення папульозних та пустульозних елементів при розацеа, залежить від тяжкості запальних змін шкіри. Застосування місцевих препаратів азелаїнової кислоти, метронідазолу та івермектину є терапією першої лінії.
При неефективності місцевого лікування розацеа міжнародні протоколи рекомендують застосування системної антибактеріальної терапії – доксицикліну в дозі 40 мг 1р/д.
Доксициклін є єдиним антибіотиком, застосування якого при розацеа було схвалено FDA. Вважається, що 40 мг доксицикліну мг має скоріше протизапальну дію, ніж протимікробний ефект.
При тяжкому перебігу розацеа, а також за відсутності належного ефекту від застосування пероральних антибіотиків, доцільним є призначення низьких доз ізотретиноїну (від 0,25 до 0,3 мг на кілограм маси тіла на день).
Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Косметологія». Вас також може зацікавити Макроліди: наскільки безпечне призначення популярних антибіотиків
Переклад з The New England Journal of Medicine
Поділіться:
Додати коментар