Що може бути причиною системної склеродермії?

Локалізована (обмежена) склеродермія — хронічне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням шкіри та підлягаючих тканин, що характеризується появою вогнищ склерозу на тлі запальних явищ (еритеми, набряку) та подальшим приєднанням атрофії та гіпо/гіперпігментації шкіри. Захворювання може виникати у будь-якому віці, характеризується переважно локалізованими осередками хронічного запалення та фіброзно-атрофічного ураження шкіри та слизових оболонок. Які ж причини системної склеродермії? Що може спровокувати розвиток недуги, дізнайтесь на www.estet-portal.com.

Які ймовірні причини системної склеродермії?

В останні десятиліття спостерігається збільшення числа хворих на обмежену склеродермію. Клінічні прояви склеродермії читайте на estet-portal.com. Локалізована склеродермія є найпоширенішою формою склеродермії у дітей та підлітків, частота захворювання становить 1:37 000. У дівчаток захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж у хлопчиків.

Однією з причин системної склеродермії в останні роки є зміна імунореактивності організму, обумовлена ​​численними професійними та побутовими алергенами, що широко застосовується. ="_blank" rel="alternate noopener noreferrer">антибіотикотерапією. У патогенезі основне значення надається дисфункції імунної системи, порушенням метаболізму компонентів сполучної тканини та мікроциркуляції.

Той факт, що причиною системної склеродермії є імунні порушення, знаходить свої докази у високому рівні прозапальних цитокінів, ефективності селективних імуноактивних засобів при розвитку хвороби.

Дефекти гуморального та клітинного імунітету сприяють утворенню аутоантитіл, які відіграють важливу роль у хворих на генералізовану обмежену склеродермію, є відносною причиною системної склеродермії.

При обмеженій склеродермії спостерігаються порушення метаболізму колагену та зміни в ендотелії судин. При всіх формах обмеженої склеродермії розвивається хронічна запальна фіброзуюча реакція сполучної тканини. При обмеженій склеродермії спостерігаються також порушення метаболізму колагену > та зміни в ендотелії судин.

Хімічні речовини, здатні бути потенційною  причиною системної склеродермії:

• зміни шкіри типу склеродермії можуть бути викликані токсемією;
• до можливих провокуючих хімічних речовин відносяться вініллорид, перхлоретилен, трихлоретилен та інші органічні розчинники, пестициди та епоксидні смоли;
• до здатних викликати подібні зміни шкіри препаратів відносяться блеоміцин, карбідопа, пентазоцин, кокаїн та пригнічуючі апетит препарати, а також парафін (після ін'єкцій).

Основні клінічні прояви системної склеродермії

Хворі можуть пред'являти скарги на свербіж, болючість, почуття поколювання і стягнутості шкіри, обмеження рухів у суглобах, зміна об'єму та деформацію тканин у уражених ділянках тіла. Далі спостерігаються імунологічні реакції, які пізніше проявляються формуванням осередку захворювання. Вогнища склеродермії у своєму розвитку проходять три стадії: еритеми набряку, склерозу (ущільнення) та атрофії шкіри.

У типових випадках захворювання починається з появи на шкірі рожевих, рожево-бузкових, лівідних або гіперпігментованих плям округлої та/або смугоподібної форми, іноді з явищами набряку.

У стадії склерозу з плям утворюються осередки ущільнення та потовщення шкіри кольору слонової кістки з гладкою поверхнею та характерним воскоподібним блиском. По периферії вогнищ часто спостерігається запальний віночок лілового або рожево-фіолетового кольору, що є показником активності процесу. У місцях ураження шкіра погано збирається у складку, потовиділення зменшене або відсутнє, порушуються функції сальних залоз та зростання волосся.

З часом ущільнення шкіри може зменшуватися. На наступному етапі в осередках склеродермії розвивається атрофія шкіри, з'являються телеангіектазії, стійка гіпер-або гіпопігментація. Крім шкіри, в патологічний процес можуть залучатися підлягають тканини: підшкірна клітковина, фасції, м'язи, кістки, рідше — інші тканини та органи. Можливий спонтанний дозвіл захворювання, що ймовірно після усунення причин системної склеродермії.

Таким чином, для запобігання розвитку склеродермії важливо запобігти впливу на організм вищеперелічених речовин, а також підвищувати імунітет та раціонально використовувати антибіотикотерапію, що може стати причиною системної склеродермії.