Серед захворювань, що передаються статевим шляхом, хламідіоз – одне з найпоширеніших на сьогоднішній день.
Повільний розвиток симптомів захворювання або повна їх відсутність призводить до пізнього звернення пацієнтів за спеціалізованою медичною допомогою.
Часто виникають такі ускладнення, як уретрит, простатит, везикуліт у чоловіків, а також ендометрит, сальпінгіт, аднексит та безпліддя у жінок.
Одним із найсерйозніших ускладнень є хвороба Рейтера або уретроокулосиновіальний синдром. На estet-portal.com читайте про клінічну картину такого ускладнення хламідіозу, як синдром Рейтера, а також про методи діагностики та профілактики цього захворювання.
Причини виникнення ускладнення: генетичні та інфекційні
Синдром Рейтера (хвороба Рейтера) – симпатокомплекс, що виникає після перенесених інфекційних захворювань у осіб із генетичною схильністю (носії антигену HLA-B27).
Синдром Рейтера включає поразку сечостатевих органів, суглобів, кон'юнктиви очей, шкіри і слизових оболонок.
Найчастіше ускладнення виникає за наявності хламідійної інфекції. спорадична форма захворювання. Також хвороба Рейтера може виникати після перенесеного ентероколіту, викликаного сальмонелами, шигелами або ієрсиніями. епідемічна форма.
Передбачається, що інфекційні збудники мають певні антигенні структури, що викликають імунну відповідь організму у вигляді уретроокулосиновиального синдрому у людей з генетичною схильністю.Читайте нас у Instagram
Специфічна клінічна картина ускладнення: зошит Рейтера
Першим проявом хвороби Рейтера є уретрит зі слизово-гнійними виділеннями із сечівника.
Також може розвиватися простатит, склеротичний баланіт.
Другий прояв – двосторонній кон'юнктивіт або увеїт.
Зрідка може виникати неврит зорового нерва.
Третій специфічний прояв ускладнення– артрит.
Для синдрому Рейтера характерний симетричний артрит, який вражає дрібні суглоби стопи, гомілковостопні та колінні суглоби, а також хребет.Останніми проявами ускладнення є ураження шкіри та слизових у вигляді псоріазиформної висипки, кератодермії долонь і стоп.
Читайте також: Хламідіоз у жінок: ризики для майбутнього малюка
Діагностика хвороби Рейтера: лабораторні та інструментальні дослідження
Окрім анамнезу та характерної клінічної картини, для діагностики хвороби Рейтера необхідно провести обов'язкові дослідження.
Лабораторні дані при хворобі Рейтера:
• у загальному аналізі крові: невелика гіпохромна анемія, підвищений показник ШОЕ;
• аналіз сечі: лейкоцитурія;
• біохімічний аналіз крові: підвищення альфа2- та бета-глобулінів, сіалових кислот, СРБ;
• цитологічне дослідження: виявлення хламідійної інфекції;
• ПЛР: виявлення ДНК збудника (Chlamydia trachomatis);
• Дослідження синовіальної рідини: нейтрофілоз, лейкоцитоз, наявність хламідійних антигенів, ревматоїдний фактор не визначається.
Інструментальні методи включають рентгенологічне дослідження суглобів: можна візуалізувати несиметричний навколосуглобовий остеопороз, звуження суглобів сакроілеїту.
Методи діагностики хламідіозу: переваги та недоліки
Профілактика синдрому Рейтера: прості рекомендації збережуть здоров'я
Бо синдром Рейтера найчастіше виникає у пацієнтів з хламідійною інфекцією в анамнезі, необхідно дотримуватися кількох рекомендацій.
Лікар повинен інформувати пацієнта про методи профілактики хламідіозу. До них належать: виключення випадкових статевих контактів та обов'язкове використання презервативів, окрім інших методів контрацепції.
Пацієнту необхідно розповісти про можливе ускладнення захворювання – синдром Рейтера. У разі виникнення будь-яких симптомів з тетради Рейтера.
Профілактика хламідіозу також включає санацію та своєчасне лікування хронічних вогнищ інфекції, особливо органів сечостатевої системи.
Дякую, що залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Вас також може зацікавити: Жіночі презервативи, діафрагми та інші методи контрацепції
Поділіться:
Додати коментар