Зміни стану сальних залоз під час менопаузи

Хвороби сальних залоз реєструються у 70-80% дорослої популяції, займаючи перше місце у структурі косметологічної патології та третє − за частотою звернення до установ дерматологічного профілю, характеризуються тенденцією до хронічної течії з частими рецидивами, проградієнтністю та рефрактерністю загальноприйнятої терапії.

Тому так важливо знати про вплив зміни гормонального фону в період менопаузи на стан сальних залоз.

Дізнайтеся у статті estet-portal.com у чому полягає особливості зміни стану сальних залоз у жінок у період менопаузи.

Актуальність питання зміни стану шкіри під час менопаузи

Літературні дані свідчать, що лише 10% усіх дерматологічних хворих становлять пацієнти віком від 25 років з діагностованою себореєю та вугровою хворобою у вигляді acne adultorum, інша частина пацієнтів припадає на жінок старшого віку. У 5% жінок і 3% чоловіків віком від 40 до 49 років мають клінічні прояви вугрової хвороби, що виникають у цьому віці (acne tarda) акне можуть спостерігатися і у віці 60 років.

Читайте нас у Instagram!

>

Вперше у жінок із хворобами сальних залоз у період перименопаузи проведено комплексне обстеження: ендокринного статусу на основі вивчення у сироватці крові рівня статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону, тестостерону), гонадотропних гормонів (ФСГ, ЛГ) та гормонів тире , Т3, Т4).

Мижвільне сечовипускання: причини незручної проблеми

Поряд із загальноприйнятими лабораторними дослідженнями (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів, аналіз крові на рівень глюкози) у сироватці крові визначали вміст гонадотропних гормонів (лютропін (ЛГ), фолітропін (ФСГ)), тиреотропного гормону (ТТГ), пролактину (ПРЛ)− імуноферментним методом). Рівні статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону), та рівні гормонів тиреоїдної системи (трійодтироніну (Т3), тироксину (Т4)) - радіоімунним методом.

Порядок проведення дослідження жінок у період менопаузи

Прояви патологічного клімаксу спостерігалися у всіх обстежених жінок у вигляді клімактеричного синдрому. Віднесення хворих до перименопаузального періоду проходило спільно з гінекологом-ендокринологом на основі встановлених клімактеричних скарг, порушення менструального циклу, аналізу УЗД органів малого тазу з визначенням стану ендометрію та оцінки стану фолікулярного апарату яєчників. Діагноз клімактеричного синдрому був виставлений також спільно з гінекологом-ендокринологом із застосуванням індексу Куппермана.

Обстежувані консультовані терапевтом, гастроентерологом, гінекологом-ендокринологом, мамологом, психоневрологом з метою виявлення та лікування супутньої патології.

Найчастіше зустрічалися симптоми, властиві клімактеричному синдромі − ВСД (81,3%), астеноневротичний синдром (50,0%), неврози (56, 3%), та захворювання ШКТ.

Зміни стану сальних залоз при менопаузі

Після проведення дослідження було встановлено, що більшість хворих отримували традиційну комплексну терапію з приводу захворювань сальних залоз, що відповідало прийнятому стандарту лікування і мало ефективним.

Серед усіх жінок лише 14,6% не зверталися за допомогою.

У менопаузальному віці зміна функції сальних залоз відбувається не лише у бік зниження секреторної активності останніх, визначаючи одну з причин формування надмірної сухості шкіри (за рахунок вторинної гіпофункції сальних залоз), а й у бік підвищення, що призводить, зокрема, до розвитку себореї та її ускладнень (різні форми вугрової висипки).

В той же час, після 35-40 років у жінок розвивається надмірна сухість шкіри. У 38% жінок остання виникає у віці після 35 років, у 77% випадків - у пацієнток віком від 64 років і в 100% - після 80 років.
В етіопатогенезі вище зазначених дерматозів значне місце займають ендокринні розлади. Однак, малоінформативні дані про вплив дисбалансу тих чи інших гормонів на метаболізм інших ендогенних факторів, що також впливають на стан дерми та епідермісу.

Серед жінок з резистентними до терапії формами acne vulgaris, у 17,6% випадків відзначаються нерегулярні менструальні цикли, у 15% випадків − аменорея.

До обмінно-ендокринних порушень в менопаузальному періоді відносяться зміни функції щитовидної залози, порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини. 7% хворих).

При дослідженні вміст папулопустул на наявність кліща Demodex folliculorum, останній був знайдений у 20%.
Себорея, пізні вугри та надмірна сухість шкіри нерідко виникають у жінок у періоді перименопаузи – у віці їхньої найактивнішої соціальної та професійної діяльності. Це обумовлює доцільність глибокого вивчення особливостей механізму розвитку хвороб сальних залоз у жінок у перименопаузальному періоді з метою подальшого вдосконалення методів профілактики та корекції змін, пов'язаних із зниженням рівня статевих стероїдних гормонів.

Мамографія: розчарування в дослідженні молочної залози

Що важливо при лікуванні сальних залоз під час менопаузи

- взаємовідносини системи гіпофіз-гонади та системи гіпофіз-щитовидної залози;

-порівняно значення ролі ендокринної сфери та морфо-функціональних особливостей шкіри у патогенезі неускладненої себореї, пізніх вугрів та надмірної сухості шкіри у жінок у перименопаузальному періоді;

«Суха» проблема: генітоуринарний синдром менопаузи

- комплексне обстеження жінок із хворобами сальних залоз у період перименопаузи з включенням препаратів, що коригують гормональний статус, та проаналізовано його можливий вплив.

Проведені дослідження розкривають характер ендокринних порушень та дозволяють доповнити існуючі уявлення про гормональний дисбаланс у жінок із хворобами сальних залоз у перименопаузальному періоді.

Як боротися з передменструальним синдромом