Сифіліс є одним з найбільш грізних і, на жаль, венеричних захворювань, що часто зустрічаються. Небезпека сифілісу для оточуючих, зокрема й у медичних працівників, у тому, що це захворювання має хвилеподібний перебіг і найчастіше приховані форми, коли виявити інфекцію вдається лише за випадкових медоглядах чи лабораторних дослідженнях. Однак дуже важливо за низкою специфічних ознак припустити наявність у пацієнта симптомів сифілісу та своєчасно розпочати лікування.
Сифіліс – перші ознаки
Зараження сифілісом переважно відбувається шляхом прямого контакту здорової людини з хворим та значно рідше шляхом непрямого контакту. Основною формою прямого контакту є статевий. Позастатевий контактне зараження відбувається головним чином при поцілунках, укусах. Необхідно наголосити на можливості прямого зараження медичного персоналу. Трепонеми можуть проникнути в організм навіть через дрібне пошкодження епідермісу, непомітне для ока або через мацеровану слизову оболонку.
Інкубаційний період сифілісу триває приблизно 3-4 тижні. Іноді він може виявитися укороченим до 15-10 і навіть 8 днів або, найчастіше, продовженим до 2-3 місяців і більше. З появою твердого шанкеру інкубаційний період закінчується і починається первинний етап захворювання.
Особливості перебігу первинного сифілісу
Первинний період сифілісу триває 6-8 тижнів. Протягом цього періоду спірохети продовжують інтенсивно розмножуватися та поширюватися в організмі. Перші зовнішні ознаки їх поширення виникають після першого тижня після появи первинного афекту (шанкра); одночасно збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. Лімфаденіт внаслідок властивої йому густини має назву склераденіту. Спочатку виникає одно-, а до кінця другого тижня – двосторонній лімфаденіт.
Тривалість наявності шанкеру від моменту його виникнення до зникнення залежить від багатьох умов: ерозійної або виразкової форми, розмірів, глибини ураження, наявності або відсутності вторинної інфекції тощо. нерідко твердий шанкер зникає лише у вторинному періоді. На третьому, рідше четвертому тижні після появи шанкеру у хворого відбуваються реактивні зміни. Насамперед, у крові (позитивні серологічні реакції Вассермана та осадові). Ця обставина дає підставу для поділу первинного періоду сифілісу на первинний серонегативний та первинний серопозитивний.
На 5-6 тижні відзначається поступове збільшення всіх доступних пальпації лімфатичних вузлів (поліаденіт).
До кінця первинного періоду сифілісу, в середньому через 6 тижнів від появи первинної сифіломи, у більшості хворих виявляються загальні симптоми: нездужання, зниження апетиту, відчуття втоми, головний біль, біль у кістках та суглобах, підвищення температури тіла, біль у потилиці у зв'язку з роздратуванням мозкових оболонок, іноді розвиваються гастроентерити, жовтяниця.
Ознаки та перебіг вторинного сифілісу
При відсутності лікування у хворих на сифіліс через 6-8 тижнів після виникнення твердого шанкеру з'являються симптоми вторинного періоду – множинні висипання на шкірі та слизових оболонках, поліаденіт та позитивні серологічні реакції. Якщо хворий не лікується, то вторинний період сифілісу може тривати 2-4 роки. Перебіг сифілісу у вторинному періоді характеризується хвилеподібними станами: поліморфні висипання за кілька тижнів зникають; деякий час відсутні будь-які прояви хвороби; потім настає рецидив висипів, що вже мають свої особливості; через якийсь час висипання самостійно зникають.
Третичний період сифілісу
Третичний період сифілісу переважно проявляється після прихованого перебігу хвороби тієї чи іншої тривалості, тобто через певний проміжок часу після останнього рецидиву вторинного періоду. Тривалість прихованого періоду в одних випадках становить 2-3 роки, в інших – 5-10 і більше. Прояви третинного сифілісу можуть спостерігатися і в більш ранні терміни.
Приховані форми та хвилеподібний перебіг сифілісу
Найбільш небезпечним джерелом зараження є хворі з первинними та вторинними активними проявами сифілісу на шкірі та слизових оболонках. Вважається, що слина хворого на сифіліс містить бліді трепонеми і заразна тільки тоді, коли у хворого є специфічні ураження слизових оболонок порожнини рота. Однак у літературних джерелах є повідомлення, що в окремих випадках трепонеми можуть змішуватися зі слиною, проникаючи в ротову порожнину через нормальні слизові оболонки за відсутності видимих специфічних поразок.
Переважно особливості розвитку сифілісу зводяться до хвилеподібної течії, обумовленої зміною активних проявів хвороби, періодами прихованого стану різної тривалості та поступовою, тривалою зміною клінічного та патологоанатомічного характеру уражень, які з розвитком захворювання набувають все більш вираженого та тяжкого перебігу.
Протягом сифілісу прийнято розрізняти такі періоди: інкубаційний, первинний, вторинний, третинний або гуммозний.
Прихований сифіліс поділяють на ранній латентний (тривалість не більше 2 років після зараження) у осіб, яких обстежують як партнерів хворого на заразну форму, або виявлених при вассерманізації, і пізній латентний, який випадково виявляється в серореакціях, особливо у жінок у зв'язку з викиднями та мертвонародженнями.
Слід зазначити, що в деяких випадках (нині досить часто) прояви сифілісу настільки невиразні або малопомітні, що хворі не здогадуються про своє захворювання багато років; хвороба у них виявляється лише під час обстеження.
Поділіться:
Додати коментар