Роль цитокінів у лікуванні ран, що не гояться.

В естетичній хірургії та косметології лікарі постійно стикаються з проблемою ефективного загоєння шкірних ран. В організмі кожної людини відбуваються фізіологічні процеси, які контролюються складними регуляторними механізмами, та загоєння ран – . це один із таких процесів.

Проте, існують певні особливості індивідуальних реакцій організмів, і в деяких випадках загоєння рани може відбуватися не зовсім так, як передбачалося. Шляхом проведення досліджень та експериментів було встановлено, що в процесі репарації шкірних ран основну роль відіграють цитокіни, і саме за їх допомогою можна ефективно лікувати тривалий час рани, що не гояться.

Яку роль грають цитокіни в лікуванні хронічних ран

Цитокіни є пептидними молекулами, які в організмі людини запускають процес репарації шкірних ран. Вони виробляються імунними клітинами і є гормоноподібними білками та пептидами. Реагуючи одними з перших на виникнення ушкодження шкіри, цитокіни запускають процеси епітелізації та грануляції тканин, впливаючи на формування рубця.

Сучасні дослідження визначили, що в грануляційній тканині та ексудаті тривалий час незагоєних ран спостерігаються дуже низькі концентрації цитокінів, а такий важливий цитокін, як ТцФР, у них практично повністю відсутній. Отже, поповнення дефіциту цитокінів сприяє. ефективного лікування хронічних ран.

Цитокіни:

• експерименти, що доводять роль цитокінів у репарації шкірних ран;
• герметичні пов'язки дозволяють підвищити концентрацію цитокінів;
• майбутнє за генетикою: як ДНК може підвищити концентрацію цитокінів.

Експерименти, що доводять роль цитокінів у репарації шкірних ран

Для того щоб підтвердити важливу роль цитокінів у лікуванні тривалий час незагоєних ран, було проведено кілька експериментів:

• експеримент на щурах: у штучно створену рану на шкірі щурів вводився цитокін ТцФР, який прискорював формування грануляційної тканини, що містить велику кількість фібробластів та макрофагів. Таким чином, ТцФР опосередковано підвищував рівень ТФР-бета, що стимулює вироблення колагену;
• експеримент на різаній шкірі щурів: у цьому експерименті вивчався опір шкіри до розриву. Під впливом цитокіну ТФР-бета, що вводиться, спостерігалося підвищення відкладення колагену між краями шкірної рани, за рахунок чого зчеплення її дотичних країв значно зростало;
• експеримент на свинях: в цьому експерименті в одну половину рани на шкірі свині вводився цитокін ФРК, а інша сторона залишалася контрольною. В результаті експерименту було встановлено, що на тій стороні пошкодження, в яку вводився цитокін, епідерміс був значно товщим.

 

Герметичні пов'язки дозволяють підвищити концентрацію цитокінів

На сьогоднішній день встановлено, що вплинути на процес загоєння хронічних ран можна шляхом безпосередньої аплікації цитокінів на поверхню ранової для поповнення їх дефіциту. В даний час використовуються спеціальні герметичні пов'язки на рани, що дозволяють утримувати ексудат, що містить цитокіни, в тісному контакті з гранулюючою поверхнею рани. Подібні пов'язки здатні прискорювати загоєння вже гранулюючої рани, при цьому вони незначно впливають на хронічні виразки. Герметичні пов'язки широко використовуються для лікування неглибоких опіків та донорських зон.

Майбутнє за генетикою: як ДНК може підвищити концентрацію цитокінів

Активно йде робота над створенням нового підходу в лікуванні хронічних ран цитокінами, що ґрунтується на методах молекулярної біології. В експериментах робляться спроби змусити клітини ран синтезувати цитокіни. В ізольовані з рани фібробласти або кератиноцити трансфектують молекули РНК або ДНК, які впливають на синтез цитокінів, потім трансферні клітини переносяться назад у рану.

Іншим підходом є пряме перенесення ДНК у клітини ран, що гояться, за допомогою мікроглобул золота. Генетичні методи дозволяють досягти високої концентрації цитокінів та прискорити процес загоєння шкірних ран. Всі ці дослідження значною мірою можуть вплинути на ефективність лікування тривалий час ран, що не гояться.