Ретиноїди у косметиці

Історія відкриття ретиноїдів сходить до Стародавнього Єгипту, коли жерці рекомендували їсти сиру печінку тварин людям, які страждали на нічну сліпоту. Однак зовнішнє застосування ретиноїдів стало можливим лише після того, як будова молекули ретиноївої кислоти була вивчена і хіміки досягли успіху в її синтезі.

Вже 1943 року було опубліковано першу роботу, присвячену лікуванню акне вітаміном А. У 1959-му вперше використовували третиноїн у дерматології, після чого кілька десятиліть продовжувалися дослідження топічних ретиноїдів. В 1983 були оприлюднені перші результати застосування третиноїну для зменшення проявів старіння шкіри. Приблизно в той же час автор піонерського дослідження Альбер Клінгман ввів новий термін. "космецевтика", який ми використовуємо досі стосовно найбільш активних компонентів зовнішніх косметичних засобів.

Фактично використання ретиноїдів відкрило нові можливості та стало основою створення нового класу косметичних засобів. І хоча до сьогодні практично ніде у світі (крім Японії) немає законодавчого обмеження на використання терміна "космецевтика", будь-який фахівець розуміє, що мають на увазі, коли засіб називають космецевтичним.

Тійна Орасмяе-Медер

лікар-косметолог
розробник Meder Beauty Science 

Основні питання для класифікування засобу як космецевтичного такі:

1. Чи можливо досягти проникнення засобу через Stratum Corneum, зберігши необхідну для отримання ефекту концентрацію за умови адекватної швидкості проникнення, що дозволяє отримати робочу концентрацію за обмеженого часу?

2. Чи існує відомий біохімічний механізм впливу інгредієнта на адресний шар клітин чи певні тканини?

3. Чи існують дослідження, проведені згідно з принципами доказової медицини (подвійні сліпі, плацебо-контрольовані та статистично значущі), що підтверджують ефективність засобу?

У косметології дуже мало інгредієнтів та препаратів, щодо яких можна отримати позитивну відповідь на ці питання. Ретиноїди стали першою групою інгредієнтів, про які можна говорити впевнено: так, вони проникають у глибокі шари шкіри. Так, механізм їхньої дії відомий. Так, ефективність ретиноїдів підтверджена численними дослідженнями.

Механізм дії ретиноїдів 

Ретиноїди є групою натуральних і синтетичних похідних вітаміну А, які використовуються і у фармакологічних, і в косметичних препаратах. Ретиноевая кислота (RA), як і адапален, тазаротен, бексаротен, – зареєстрований фармакологічний засіб. Як місцеві космецевтичні засоби використовуються ретинілові ефіри, ретинол, ретинальдегід і група оксиретиноїдів. Всі вони застосовуються для зменшення проявів фотостаріння, акне, гіперкератозу, зморшок та деяких інших дерматологічних проблем.

Ретіноєва кислота має більшу ушкоджуючу дію, ніж ретинол і ретинальдегід. Деякі ретиноєві ефіри, зокрема ретиніл пальмітат та ретиніл ацетат, не отримали підтвердження ефективності щодо корекції проявів фотостаріння і частіше використовуються не в космецевтичних, а в косметичних рецептурах. Після проникнення в епідерміс ретинол трансформується в ретинальдегід, який, у свою чергу, перетворюється на ретиноєву кислоту, що має фармакологічну активність.

Ефективність засобу може змінюватися в залежності від того, наскільки повно відбувається інтрадермальна трансформація ретинолу та характеристик бар'єру шкіри: чим швидше та повніше абсорбція, тим вища ефективність препарату.

Ретиноїди ліпофільні і досить легко проникають в епідерміс. Цікаво, що індукція ензиму CP450-RAH виникає в присутності ретиноєвої кислоти в шкірі, цей фермент є маркером активності абсорбції та трансформації ретинолу. Ця залежність нелінійна; при підвищенні концентрації ретинолу або ретинальдегіду більше 0,025 відсотка – можливості його абсорбції шкірою перестають збільшуватися, тому згадана концентрація є достатньою для досягнення ефекту.

Згідно з дослідженнями 75 відсотків ретиноїдів залишається в епідермісі, близько 20 відсотків проникає в дерму, при цьому лише 40 відсотків ретиноїдів в епідермісі піддається метаболізму: інші не трансформуються і не впливають на структури шкіри.

Який механізм досягнення ефекту за допомогою ретиноїдів при різних косметичних проблемах?

Гіперпігментація: ретиноєва кислота зменшує вираженість гіперпігментації, посилюючи та прискорюючи оновлення клітин епідермісу. Через прискорення дозрівання кератиноцитів зменшується час контакту меланоцитів з кератиноцитами, що, у свою чергу, зменшує меланосомально-кератиноцитовий трансфер, інтенсивність фарбування кератиноцитів. В результаті відбувається досить швидке та помітне освітлення гіперпігментованих ділянок шкіри.

Тонкі та середні зморшки: зменшення виразності зморшок, насамперед, виникає внаслідок посилення здатності епідермісу до утримання вологи, завдяки стимуляції синтезу глікозамінгліканів, трансформуючого бета-фактору росту та проколагену, а отже, і колагену.

Зменшує сухість шкіри за рахунок прискорення епідермального оновлення. Ретиноєва кислота зв'язується з ретиноїдними рецепторами клітин, внаслідок чого посилюється експресія специфічних генів, що в першу чергу прискорюють цикл дозрівання кератиноцитів.

Особливі властивості ретиноїдів

Чим відрізняються ретиноїди від інших косметичних інгредієнтів? Не лише найвищою ефективністю. Механізм дії ретиноїдів справді своєрідний. Їхні молекули проникають через клітинну мембрану шляхом нерецепторного ендоцитозу. У будь-яких еукаріотичних клітинах ретиноїди, а особливо третиноїн, швидко проникають у клітинне ядро ​​за допомогою CRABP (клітинного протеїну, що зв'язує ретиноєву кислоту). Цей протеїн відіграє ключову роль у біодоступності ретиноїдів.

Безпосередня дія ретиноїдів здійснюється через ретиноїдні рецептори – RAR та RXR (рецептори ретиноїдної кислоти та ретиноїд X-рецептори). Вони входять до "суперсім'ї" ядерних гормональних рецепторів, тропних до стероїдів, гормонів щитовидної залози, вітаміну D та ін. генів, відомі як ретиноїд-специфічні елементи (RRE). Цим завершується регулювання транскрипції ретиноїд-чутливих генів.

За великим рахунком, ретиноїди виступають гормонами механізму дії. Дермальні ефекти цього класу сполук здатні змінюватись в залежності від активації або інгібування ферментів, відповідальних за метаболізм ретиноїдів у шкірі, що може бути ключем до більш адресної дії, зі зниженням кількості побічних проявів. Важлива особливість дермального ефекту ретиноїдів – те, що вони одночасно інгібують руйнування дермального колагену під впливом зовнішніх факторів та посилюють синтез нового колагену, насамперед проколагену I типу.

Пом'якшення шкіри ретиноїдами пов'язано з тим, що ретиноєва кислота, як було підтверджено недавніми дослідженнями, здатна зв'язуватися з сироватковим альбуміном, цитокератином 10 (що має підвищену жорсткість і синтезується в епідермісі під впливом ультрафіолету або фітолету 1: посилює регенерацію та призводить до пом'якшення та вирівнювання рогового шару.

З огляду на те, що механізм роботи ретиноїдів навіть при топічному нанесенні включає підтверджену дію на клітинне ядро ​​та генетичний апарат клітин, – використання цього класу інгредієнтів під час вагітності та лактації повністю заборонено через теоретично можливі системні ефекти, у тому числі вплив на плід.

Локальні побічні ефекти застосування описуються як ретиноїдна реакція, або ретиноїдний дерматит. На жаль, виникнення цього стану практично неминуче, а також бурхливе підвищення фоточутливості з перших днів терапії. Ретиноїди фототоксичні, не будучи фотоалергенними. З метою зниження інтенсивності побічних ефектів рекомендується враховувати особливості цих речовин.

Вплив ретиноїдів завжди дозозалежний, тому для зменшення вираженості дерматиту рекомендується обмежитися одноразовими аплікаціями, краще у вечірній час. Можливе використання ретиноїдів кілька разів на тиждень, режим аплікації через день тощо. Непоганий результат дає одночасне застосування тривідсоткової індометацинової або однопроцентної гідрокортизонової мазі.

Має значення відношення пацієнта до терапії. Завищені очікування, відсутність готовності до тривалого використання ретиноїдів та неминучості побічних ефектів на початку терапії – нерідко призводять до відмови від використання препаратів та втрати лікувального ефекту. Деякі дерматологи рекомендують застосовувати зволожуючі та поживні засоби протягом 30 хвилин після аплікації ретиноїдів. Крім того, обов'язкове використання сонцезахисних засобів протягом усього періоду лікування. Косметичні препарати, що включають бета-систерон, екстракти гінкго білоба, центели азіатської, також рекомендуються для пом'якшення дерматиту.

Ретиноїдам у косметиці є альтернатива

Враховуючи досить високу "плату за ефект" при використанні топічних ретиноїдів, має сенс звернути увагу на їх деривативи, особливо для лікування фотостаріння: ретинальдегід у концентрації 0,05 відсотка, ретиніл пропіонат і N-форміл аспартам мають всі вищеописані стимулюючі якості при кращої переносимості та меншої кількості побічних явищ.

Звичайно, ефект від використання деривативів настає дещо повільніше, але терапія комфортніша і легше переноситься. Деяких "ретиноїдних" ефектів можна досягати і за допомогою інших інгредієнтів. Зокрема, при лікуванні акне одна з найважливіших властивостей ретиноїдів – вплив на ферментативну активність альфа-редуктази, яка є ключовим ферментом хронічного запалення шкіри, а також швидке зниження саловиділення.

Подібними ефективністю та механізмом дії має авокутин: при використанні препарату, що включає тривідсотковий авокутин, синтез себуму зменшується приблизно на 30 відсотків протягом перших 14 діб щоденного застосування; одночасно значно знижується активність альфа-редуктази, що призводить до швидкого зменшення жирності шкіри та кількості запальних елементів.

Прояви фотостаріння успішно коригуються засобами, що включають тетрагексилдециласкорбат (одна з нових форм аскорбінової кислоти); цей інгредієнт, як і ретиноїди, впливає синтез структурних білків шкіри, зменшує їх ультрафіолет-потенцированную деградацію, посилює опірність і регенеративні здібності шкіри і навіть здатність до утримання вологи. Проте тетрагексилдецил аскорбат не підвищує фоточутливість, не має фототоксичності, використання його комфортне і не пов'язане з побічними явищами.

Практикуючого фахівця важливо пам'ятати про те, що використання ретиноїдів, які мають найвищу ефективність, повністю підтверджену клінічними дослідженнями, в той же час має на увазі певну "ціну". Призначення засобів, що включають цей інгредієнт, має бути індивідуальним та обдуманим. Усі побічні ефекти (ретиноїдний дерматит) слід обговорювати з пацієнтами заздалегідь; бажано відразу вжити заходів щодо мінімізації дискомфорту: наприклад, паралельно з топічними ретиноїдами призначити препарат на основі центели азіатської та м'який зволожуючий та пом'якшувальний крем. У тих випадках, коли прояви фотостаріння не надто важкі, акне протікає з легким або помірним ступенем тяжкості, а стан шкіри в цілому не вселяє тривоги. можливо, є сенс почати з використання альтернативних засобів,

За матеріалами ALLSEASON.RU