Простатовезикуліт: чому виникає захворювання, і як його лікувати

Простатовезикуліт - це інфекційне захворювання, що вражає передміхурову залозу та насіннєві бульбашки. Найчастіша причина його виникнення —  гонококова інфекція. Збудник може проникати в область ураження низхідним гематогенним шляхом, або, що буває частіше, інфікування відбувається через сечівник. Сприяти розвитку захворювання може застій крові в органах малого тазу, хронічне інфекційне ураження сечостатевої системи, а також фактори, пов'язані з порушенням метаболізму. Детальніше про клінічну картину та лікування простатовезикуліту читайте на estet-portal.com у цій статті.

Основні причини, що сприяють розвитку простатовезикуліту

Виникнення простатовезикуліту завжди передує проникненню інфекції. Цьому може сприяти низка факторів, серед яких найбільш значущі - наявність хронічних захворювань статевих органів і раку ="follow">порушення мікроциркуляції простати, що виникає при гіподинамії та надмірній вазі.

Перенесені пошкодження промежини є фактором ризику розвитку простатовезикуліту.

Це захворювання може виникати як результат порушення метаболізму, внаслідок неправильного харчування та відсутності фізичної активності.

Простатовезікуліт:
•    базові методи діагностики гострого та хронічного простатовезикуліту;
•    клінічна картина гострої та хронічної течії простатовезикуліту;
•    простатовезикуліт: ефективна схема лікування захворювання.

Базові методи діагностики гострого та хронічного простатовезикуліту

Діагностика простатовезикуліту починається із загального аналізу крові та сечі, в яких визначається підвищений вміст лейкоцитів. На другому етапі проводиться ректальний огляд простати, при якому пальпуватиметься збільшена і хвороблива передміхурова залоза. Найбільш інформативний діагностичний метод — це ультразвукове дослідження органів малого тазу, включаючи вивчення кровотоку простати. Серед обов'язкових досліджень при простатовезикуліті -  бактеріальний посів секрету передміхурової залози, на підставі якого може бути підібраний антибактеріальний препарат для етіотропного лікування.

Клінічна картина гострої та хронічної течії простатовезикуліту

Запідозрити розвиток простатовезикуліту можна на підставі характерної клінічної картини, яка проявляється такими симптомами, як:
•    біль у пахвинній ділянці, яка може іррадіювати в область прямої кишки та посилюватися при акті дефекації;
•    порушення сечовипускання, що супроводжується болем і почуттям печіння в ділянці сечового міхура;
•    еректильна дисфункція, основний прояв якої — це  хвороблива еякуляція.
При хронічному простотовезикуліті відсутня  інтоксикація, і симптоми захворювання менш виражені.

Простатовезикуліт: ефективна схема лікування захворювання

Простатовезикуліт потребує тривалого та комплексного лікування. За наявності лихоманки рекомендується дотримання суворого постільного режиму та прийом антибіотиків широкого спектру дії. Обов'язковий пункт лікування — це призначення проносних препаратів для зменшення тиску на простату.

При розвитку ускладнення у вигляді емпієми насіннєвих бульбашок проводиться пункція з видаленням гною та подальшим дренуванням.

Простатовезикуліт небезпечний тим, що за відсутності повноцінного лікування захворювання переходить у хронічну форму /a>.