Серед усіх запальних процесів жіночих репродуктивних органів найчастіше зустрічається сальпінгоофорит – запальний процес у маткових трубах і яєчниках. Захворювання може викликатись як специфічними збудниками, такими як стафілококи, стрептококи, ешерихії тощо, так і неспецифічними, представниками яких найчастіше є збудники захворювань, що передаються статевим шляхом. Головна небезпека сальпінгоофориту полягає у можливих ускладненнях процесу, таких як поширення інфекції на всі тазові органи та її генералізація, а також виникнення спайкових процесів у порожнині маткових труб, що призводить до безпліддя.
Поширення інфекційного процесу при гострому сальпінгоофориті
При гострому сальпінгоофорит запальний процес виникає спочатку в матковій трубі. Уражається її слизова оболонка, потім інфекційний процес має тенденцію до поширення на м'язову та серозну оболонки маткової труби. У зв'язку з особливостями будова маткової труби, а саме її вільним поєднанням із порожниною малого тазу, інфекційний процес може поширюватися на відповідний яєчник, а також на тазову очеревину – виникає пельвіоперитоніт. Це тяжкий стан, що вимагає негайного початку медикаментозного або, що відбувається частіше, хірургічного лікування. Якщо запальний ексудат накопичується в порожнині маткової труби, виникає своєрідне мішковидне випинання – сактосальпінкс, нагноєння якого називається піосальпінксом. Відповідно до цього виділяють такі форми сальпінгоофориту:
- перша – сальпінгіт, при якому відсутні ознаки залучення до інфекційного процесу тазової очеревини;
- друга – сальпінгіт із ознаками запалення тазової очеревини;
- третя – оклюзія маткових труб та розвиток тубоваріальної пухлини;
- четверта – розрив тубоваріальної пухлини.
Клінічна картина гострого сальпінгоофориту: основні симптоми
Клінічна картина захворювання неспецифічна, що може ускладнювати діагностичний процес. При першій формі сальпінгоофориту пацієнтку непокоїть незначне порушення загального стану та біль унизу живота. При цьому в лабораторних аналізах може спостерігатися незначний лейкоцитоз та підйом рівня ШОЕ. Коли в інфекційний процес залучається тазова очеревина, біль у ділянці малого тазу стає значно більш вираженим, з'являється озноб та дизуричні прояви. У лабораторних аналізах визначається лейкоцитоз зі зсувом формули вліво та значне піднесення ШОЕ, визначаються острофазові білки. Якщо відбувається утворення тубоваріальної пухлини – клінічна картина захворювання може нагадувати апендицит, оскільки визначаються симптоми м'язового захисту, біль у животі під час пальпації. При гінекологічному обстеженні визначаються збільшені набряклі придатки матки, з обмеженою рухливістю та болючі при пальпації. Тубоваріальна пухлина пальпується у вигляді різко болючого утворення поруч із маткою.
Які методи використовуються для діагностики гострого сальпінгоофориту
Діагностика гострого сальпінгоофориту базується на даних гінекологічного обстеження та анамнезу. Результати лабораторних досліджень підтверджують наявність запального процесу у організмі. Ультразвукове дослідження є найбільш інформативним при використанні трансвагінальних датчиків і може надати інформацію про стан маткових труб. На найбільш інформативним діагностичним методом при гострому сальпінгоофорит є діагностична лапароскопія, за допомогою якої можна не тільки уточнити поширеність і характер інфекційного процесу, але і негайно провести лікування гострого сальпінгоофориту.
Які методи використовуються для лікування гострого сальпінгоофориту
Для лікування гострого сальпінгоофориту використовуються як консервативні методи терапії, так і хірургічні. Починають терапію з призначення комбінації декількох антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, паралельно з цим проводячи визначення збудника та його чутливість до антибіотиків, відповідно до коригують призначену схему терапії. Крім того, з консервативних методів лікування для терапії гострого сальпінгоофориту рекомендується використання протизапальних, знеболювальних, детоксикаційних, десенсибілізуючих та імуномодулюючих препаратів. Хірургічні методи лікування починають з прицільної пункції тубоваріального простору, за допомогою якої евакуюють гній та промивають порожнину маткових труб асептичними та антисептичними розчинами. Прицільну пункцію рекомендується проводити під ультразвуковим контролем. Найефективнішим є лапароскопічний метод лікування гострого сальпінгоофориту. У найважчих випадках використовують ширше лапаротомическое хірургічне лікування. При своєчасній діагностиці та ефективному лікуванні гострого сальпінгоофориту можна уникнути хронізації процесу та розвитку серйозних ускладнень захворювання.
Поділіться:
Додати коментар