На сьогоднішній день основна небезпека гонококової інфекції полягає в тому, що ознаки гонореї стали виявлятися зовсім не так чітко, як це було раніше. На жаль, кількість випадків венеричних захворювань, до яких належить і гонорея, зовсім не зменшилася за останні роки. А ось кількість діагностованих епізодів гонококової інфекції на ранніх стадіях, навпаки, не тішить, оскільки прийом з різних причин великої кількості ліків, у тому числі антибіотиків, а також приєднання інших інфекційних агентів дають змащену картину зараження, через що гонорею починають лікувати вже в запущених формах.
Небезпеки гонококової інфекції та способи розповсюдження
Гонококи відносяться до інфекцій, що передаються статевим шляхом. Гонорея відома з такої давнини, що, на думку деяких фахівців, згадувалася навіть у стародавніх релігійних книгах. Тим не менш, на сьогодні вона залишається одним із найпоширеніших венеричних захворювань. Гонококова інфекція швидко гине при нагріванні навіть сонячними променями, не витримує антисептиків та висушування. Але при цьому гонококи можуть проникати всередину клітин епітелію, лейкоцити, часто живуть у клітинах трихомонад або утворюють L-форми, які не чутливі до більшості лікарських препаратів.
Гонококи викликають інфекційно-запальний процес у сечостатевій системі. Небезпека гонококової інфекції в тому, що при несвоєчасно розпочатому лікуванні запальний процес поширюється нагору і розноситься кровотоком по всьому організму. У цьому випадку може уражатися кістково-м'язова система, розвиватися гонорейний ендокардит, кон'юнктивіт і навіть менінгіт, можливі тяжкі септичні стани. Найчастішим ускладненням гонококової інфекції стає безпліддя – як у чоловіків, так і у жінок.
Зараження гонореєю, як правило, відбувається статевим шляхом – за будь-якої форми сексуального контакту. Можлива передача інфекції від матері новонародженій дитині. За статевого акту ризик зараження жінки становить понад 80%, чоловіки – близько 30%. Різниця пояснюється особливостями будови жіночої сечостатевої системи, через що дівчатка ризикують підхопити гонококову інфекцію навіть через постільну білизну, рушники та предмети особистої гігієни.
Ознаки гонореї, у тому числі при слабко виражених симптомах
Типові симптоми, характерні для гострої форми гонореї, включають:
- прискорене і при цьому хворобливе сечовипускання;
- серозно-гнійні виділення з піхви або статевого члена;
- свербіж, печіння, висипання в області статевих органів, поява виразок на слизових;
- болі в низу живота;
- у жінок можливі кровотечі у проміжках між місячними.
Стає, що пацієнт отримує гонококову інфекцію від партнера-носія, який при цьому ще й нещодавно приймав антибіотики. В цьому випадку збудник ослаблений, і клінічні прояви гонореї будуть змащені, неінтенсивні. Занепокоєння поступово зникне, настороженість пацієнта піде, але хвороба перейде у хронічну форму з ускладненнями.
Малоефективні антибіотики проти гонококової інфекції або прийом антибактеріальних препаратів для лікування інших супутніх захворювань – все це призводить до млявого хронічного процесу, який важко вилікувати.
Найскладніший варіант – це поєднання гонококової інфекції та трихомонадної, а іноді й хламідійної. При лікуванні трихомонади гонококи ховаються в клітинах цього збудника і набувають стійкості до ліків. А при загибелі трихомонад у процесі лікування відбувається масований вихід гонококів, резистентних до багатьох антибіотиків. Такий процес, перейшовши в хронічну форму, важко лікується навіть за адекватними схемами.
Сучасні методи лікування гонококової інфекції
При призначенні лікування враховуються всі ознаки гонореї – для визначення давності процесу, його поширеності та наявності ускладнень, супутніх інфекцій. На сьогодні є ефективні антибактеріальні препарати, що дозволяють успішно лікувати гонорею – найчастіше застосовуються препарати цефалоспоринового ряду. До пеніцилінів гонококи, як правило, резистентні. Якщо лікування є малоефективним, підбираються альтернативні антибіотики – наприклад, триметоприм, амоксицилін. При безсимптомних формах, поєднаних інфекціях, необхідно доповнювати лікування імунотерапією. За ситуацією додається місцеве лікування, фізіопроцедури.
Поділіться:
Додати коментар