До додаткових пазух носа людини відносяться гайморові та лобові пазухи, клиноподібна пазуха та ґратчастий лабіринт. Придаткові пазухи носа зменшують масу передніх відділів черепа, ізолюють чутливі структури від різких коливань температур у порожнині носа, збільшують резонанс голосу та зволожують та зігрівають повітря, що вдихається.
Так, у лобовій пазусі продукується спеціальна рідина, яка через лобно-носовий канал виходить із пазухи. При порушеннях відтоку цієї рідини з каналу рідина накопичується, і утворюється борошно лобової пазухи.
Які причини призводять до розвитку мукоцеле лобової пазухи?
Мукоцеле часто зустрічається серед підлітків. У дітей дошкільного віку борошно не зустрічається, оскільки розвиток лобової пазухи закінчується в 7 років. Спровокувати порушення відтоку або повне перекриття лобноносового каналу може викривлення носової перегородки, пухлини, екзостази, сторонні тіла в носі та травми носа, після яких розвивається періостит. Синусит лобової пазухи може порушувати відтік рідини з пазухи формуванням спайок або рубців. За наявності інфекційних вогнищ (гайморит, ангіна, риніт, ларингіт, хронічний тонзиліт) мукоцеле може інфікуватися та дати початок розвитку піоцеле.
Основні симптоми, які вкажуть на розвиток мукоцеле
Розвиток мукоцеле часто тривалий і безсимптомний на перших етапах. Від дії причини до розвитку ознак борошно може пройти кілька років. Мукоцеле лобової пазухи проявляється з головного болю, який поступово посилюється та локалізується в ділянці лобової пазухи. Потім біль відчувається навколо очного яблука, над очницею, у внутрішньому кутку ока утворюється випинання, яке має округлу форму. При натисканні цього випинання з'являється біль у ньому, і це супроводжується хрустом. Сильне натискання може утворити свищ, через який починає виходити тягуча слизова рідина.
Через деякий час мукоцеле призводить до опущення нижньої стінки лобової пазухи. При цьому очне яблуко зміщується назовні та вниз. Таке прогресування мукоцеле супроводжується порушенням гостроти зору, диплопією та порушенням сприйняття квітів. Якщо мукоцеле здавлює сльозовивідні шляхи - у пацієнтів є сльозотеча. При скупченні в лобовій пазусі великої кількості рідини пазуха може прорватися і утворити фістулу, через яку виходитиме слизова рідина. Ускладненням мукоцеле є нагноєння вмісту та поширення у сусідні структури - головний мозок та очницю.Які методи діагностики використовують для виявлення мукоцеле?
Виявити борошно не завжди можна при риноскопії. Лише іноді в області середнього носового ходу можна виявити невеликих розмірів гладке випинання. Рентгенологічне дослідження дає змогу побачити збільшення розміру пазухи, зменшення прозорості та розтягнення її дна. Можливе виявлення випинання перегородки у здоровий бік. КТ лобової пазухи є найточнішим методом дослідження. З метою визначення легкості проводять діафаноскопію. У складних випадках виконують діагностичну пункцію. Для визначення прохідності лобоносового каналу зондують лобову пазуху зондом Лансберга. Диференціюють діагноз мукоцеле з пухлиною, дермоїдною кістою та фронтитом.
Схема лікування мукоцеле лобової пазухи
Мукоцеле та піоцеле обов'язково повинні підлягати оперативному лікуванню. Виконується радикальна операція з видаленням нижньої стінки лобової пазухи та розширенням лобно-носового каналу. Після відкриття пазухи очищають її порожнину з наступним встановленням дренажу. Операція може виконуватись під загальним або місцевим знеболенням. Післяопераційний дренаж рани здійснюється протягом 2-3 тижнів після операції до формування рубців. Це потрібно для стійкого формування зв'язку між носовою та лобовою пазухою. Операційне лікування супроводжує антибіотикотерапія і, при необхідності, антигістамінні та протинабрякові препарати.
Прогноз при мукоцелі лобової пазухи є сприятливим при проведенні своєчасного лікування. Попередження розвитку мукоцеле полягає в терапії хронічних інфекційних процесів порожнини носа, горла та пазух, корекція носової перегородки при її викривленні, уникнення травм та переохолодження носа.
Поділіться:
Додати коментар