Лікування синовіту важливо розпочати відразу після встановлення діагнозу, адже гострий та хронічний синовіт мають високу ймовірність ускладнень. Ускладнення розвиваються на тлі інфікування випоту у суглобовій порожнині. При поширенні процесу межі синовіальної оболонки процес охоплює фіброзну мембрану з недостатнім розвитком гнійного артриту. На тлі артриту, за відсутності адекватного лікування, розвивається флегмона м'яких тканин, або періартрит. Найбільш важкими ускладненнями інфекційного синовіту вважаються панартрит та сепсис. У чому полягає лікування синовіту?
Діагностичні процедури, необхідні перед лікуванням синовіту
Хронічний асептичний синовіт також може мати ускладнення. Хронічний синовіт супроводжується поступовим збільшенням суглоба в обсязі, так як секрет, що виробляється у великій кількості, не встигає всмоктуватися назад у синовіальну оболонку. На цьому фоні розвивається гідроартроз (водянка суглоба). У такому суглобі зв'язки слабшають, і суглоб стає "розболтаним", що сприяє частим вивихам і підвивихам.
Головним кроком у діагностиці патології суглобів, окрім огляду та проведення рентгенологічного дослідження, є діагностична пункція суглобової рідини.
Пункція суглоба перед лікуванням синовіту дозволяє:
- виявити та визначити причину синовіту;
- оцінити стан судин синовіальної оболонки;
- визначити концентрацію гіалуронової кислоти;
- встановити рівень в'язкості рідини та активності ферментів.
Бактеріологічне дослідження пунктату дозволяє визначити характер рідини, дає можливість визначити чутливість до антибіотиків при інфекційному синовіті. При необхідності уточнення діагнозу та перед початком лікування синовіту проводиться артроскопія та біопсія синовіальної оболонки.
У чому основні аспекти лікування синовіту?
Амбулаторне лікування синовіту проводять за наявності невеликої кількості рідини у суглобі. Вторинні синовіти лікують фахівці вузького профілю – ендокринологи, гематологи, алергологи. Гострий асептичний синовіт неуточненої етіології є прямим показанням для госпіталізації до стаціонару.
При асептичному синовіті, коли у суглобі невелика кількість рідини, призначається іммобілізація суглоба, високе становище та туге бинтування. Пацієнта направляють на УВЧ, УФ - опромінення або електрофорез із новокаїном. За наявності великої кількості рідини, крім перерахованих вище процедур, проводиться регулярна пункція суглоба. При неефективності призначається фонофорез із гідрокортизоном та електрофорез із лідазою або йодидом калію.
Показання до лікування синовіту оперативним методом
Лікування синовіту за наявності гнійного запалення в ньому вимагає також іммобілізації та забезпечення підвищеного становища суглоба. При легкій течії передбачено пункцію суглоба. Тяжкий перебіг вимагає проведення проточно-аспіраційних промивань порожнин суглоба розчинами антибіотиків. При необхідності проводиться розтин та дренування порожнини суглоба.
Хронічний асептичний синовіт передбачає лікування основного захворювання з проведенням пункції суглоба та забезпеченням його спокою. Доцільним є призначення НПЗП, глюкокортикостероїдів, саліцилатів, румалону та ахимотрипсину. Пацієнта спрямовують на фізпроцедури. При необхідності препарати вводять у порожнину суглоба. Хронічний синовіт може супроводжуватися розвитком незворотних ускладнень у вигляді патологічних змін синовіальної оболонки. У такому випадку показано оперативне втручання з висіченням синовіальної оболонки.
Прогноз при синовіті. Коли лікування синовіту може бути неефективним?
Прогноз сприятливий при асептичному та алергічному синовіті. Гнійна форма синовіту часто супроводжується формуванням контрактур суглоба, при хронічному синовіті висока ймовірність розвитку тугорухливості суглоба. Навіть після синовектомії можливий розвиток рецидивів та контрактур. Тому при перших ознаках патологічних змін у суглобі пацієнта слід обстежити для з'ясування причини хвороби. Своєчасне лікування синовіту запобігатиме незворотним змінам у суглобі.
Поділіться:
Додати коментар