Гарячка неясного генезу: правильний діагностичний алгоритм

Голоманка неясного генезу – це стан, який характеризується підвищенням температури тіла понад 38 градусів протягом 3 тижнів, і при цьому рутинні методи дослідження не виявляють причин її виникнення.

Приблизно в 35% випадків причиною тривалої лихоманки неясного генезу є інфекції, 20% – ndash; онкологічні захворювання, 15% – колагенози.

У 15% випадків етіологічна причина тривалої лихоманки неясного генезу залишається невідомою. Докладніше про те, які захворювання можуть протікати під маскою тривалої лихоманки неясного генезу, а також про правильну діагностичну тактику лікаря читайте на estet-portal.com у цій статті.

Як уникнути необґрунтованих аналізів при лихоманці неясного генезу

Не дивлячись не те, що в наш час існує чіткий діагностичний алгоритм лихоманки невідомого генезу, багато лікарів призначають «лихоманкою» пацієнтам безліч дорогих та необґрунтованих аналізів.

Згідно з EMB Guidelines «Prolonged fever in the adult», пацієнтам з тривалою лихоманкою невідомого генезу в першу чергу необхідно виключити такі захворювання, проводячи відповідні дослідження:

1.    Пневмонія (Рентгенографія органів грудної порожнини та аускультація). Рентгенографія органів грудної порожнини також корисна у плані діагностики туберкульозу, саркоїдозу, альвеоліту або новоутворень легень як можливих причин тривалої лихоманки;

2.    Інфекція сечовивідних шляхів (загальний аналіз сечі та бактеріологічне дослідження сечі). Загальний аналіз сечі може бути корисним у плані діагностики епідемічної нефропатії, нефриту або новоутворень нирок як можливих причин тривалої лихоманки;

3.    Верхньощелепний синусит (УЗД або рентгенологічне дослідження верхньощелепної пазухи).

Слідкуйте за нашими новинами у Instagram

Сучасний діагностичний алгоритм лихоманки неясного генезу

Збираючи анамнез захворювання у пацієнта з тривалою лихоманкою, лікар повинен пам'ятати про важливі питання, які обов'язково необхідно з'ясувати у пацієнта.

До них належать:

1.    Країна та умови проживання, а також останні подорожі пацієнта;

2.    Наявність в анамнезі у пацієнта туберкульозу та пороків клапанів серця;

3.    Характер сексуального життя, наявність незахищених статевих контактів;

4.    Вживання ін'єкційних наркотиків;

5.    Стоматологічні втручання у попередні місяці;

6.    Ревматичні захворювання у близьких родичів;

Таким чином, згідно з EMB Guidelines «Prolonged fever in the adult», пацієнту з тривалою лихоманкою невідомого генезу в першу чергу мають бути проведені такі дослідження:

1.    Загальний аналіз сечі та бактеріологічне дослідження сечі;

2.    Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та ШОЕ;

3.    Визначення рівня СРБ;

4.    Визначення рівня АЛТ, АСТ;

5.    Тест на ВІЛ (після поінформованої згоди пацієнта);

6.    Аналіз на визначення антинуклеарних антитіл, ревматоїдного фактора, АЦЦП (антитіла до циклічного цитрулінового пептиду);

7.    ЕКГ;

8.    Рентгенографія ОДП;

9.    Рентгенографія або УЗД верхньощелепної пазухи.

Вищеперелічені методи дослідження є первинними для пацієнтів з тривалою лихоманкою невідомого генезу і дозволяють виявити етіологічну причину захворювання в більшості випадків. .

Клінічні прояви гострої ревматичної лихоманки

Лихорадка неясного генезу: вторинні діагностичні тести

Вторинні діагностичні дослідження спрямовані на пошук причини лихоманки неясного генезу, коли первинні тести не дали будь-якої корисної діагностичної інформації.

Вторинні діагностичні дослідження включають:

1.    Серологічні дослідження (відповідно до історії захворювання та наявних симптомів): діагностика ієрсиніозу, туляремії, хвороби Лайма, вірусного гепатиту, мононуклеозу, Корнельської лихоманки;

2.    Визначення рівня гормонів щитовидної залози;

3.    Культуральне дослідження крові;

4.    Культуральне дослідження калу;

5.    УЗД ОБП та малого тазу.

Досить часто причиною тривалої лихоманки неясного генезу є абсцеси черевної порожнини та тазу, до яких пацієнта можуть привертати проведені в минулому абдомінальні, гінекологічні операції, травми, дивертикулез та перитоніт.

У таких випадках діагностичну цінність мають культуральне дослідження крові, УЗД ОБП та малого тазу. Іноді для підтвердження діагнозу потрібне проведення сцинтиграфії всього тіла з аутологічними лейкоцитами, міченими технецієм – Tc99m або індією – In111.

Кримська геморагічна лихоманка: небезпеки та прогнози

Лихорадка неясного генезу: найпоширеніші етіологічні причини

Таким чином, існує безліч причин розвитку лихоманки неясного генезу, але найпоширеніші включають інфекцію, колагеноз та онкологічні захворювання.

Насамкінець нам хотілося б виділити список захворювань, які найчастіше маскуються під діагноз «лихоманка невідомого генезу». До них належать:

1.    Туберкульоз (легеневі та позалегеневі форми);

2.    Інфекції:

a.    Синусит;

b.    Інфекція сечовивідних шляхів;

c.    Внутрішньочеревні інфекції (холецистит, апендицит, абсцеси);

d.    Періанальний абсцес;

e.    Абсцеси грудної порожнини (легких, середостіння);

f.    Бронхоектазія;

g.    Сальмонельоз, шигельоз;

h.    Остеомієліт;

i.    Мононуклеоз;

j.    Аденовірусна інфекція, цитомегаловірусна інфекція або інфекція, спричинена вірусом Коксакі В;

k.    Гепатит;

l.    ВІЛ;

m.    Хламідійна інфекція (псіттакоз, орнітоз);

n.    Токсоплазмоз;

o.    Хвороба Лайма;

p.    Туляремія;

q.    Малярія;

3.    Ендокардит;

4.    Інфекції, пов'язані з чужорідними предметами, імплантованими в організм (ендопротезами);

5.    Саркоїдоз;

6.    Предсердна міксома;

7.    Підгострий тиреоїдит та гіпертиреоз;

8.    Гематологічні захворювання;

9.    Судинний тромбоз, легенева емболія

10.    Вузловата еритема;

11.    Лікарська лихоманка, викликана такими препаратами, як Алопуринол, Каптоприл, Циметидин, Клофібрат, Еритроміцин, Гепарин, Гідралазин, Гідрохлортіазид;

12.    Злоякісний нейролептичний синдром, серотоніновий синдром;

13.    Алергічний альвеоліт;

14.    Анкілозуючий спондилоартрит;

15.    Ревматоїдний артрит;

16.    Системний червоний вовчак (ВКВ);

17.    Ревматична лихоманка;

18.    Вузолуватий періартеріїт;

19.    Гранулематоз Вегенера;

20.    Запальні захворювання кишечника: хвороба Крона, виразковий коліт;

21.    Цироз печінки, алкогольний гепатит;

22.    Онкологічні захворювання: лейкемія, рак підшлункової залози та жовчних проток, рак нирки (гіпернефрома), саркома, лімфома.

Правильний, етапний діагностичний підхід до визначення причини лихоманки невідомого генезу допомагає лікарю знайти причину стану у більшості випадків.

Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Інфектологія». Вас також може зацікавити Лихорадка Денге має сприятливий результат, але важкий перебіг