Лазери для лікування мелазми

Що таке мелазма та види мелазми

Мелазма – це локалізована проблема гіперпігментації, яка характеризується нерівномірними коричневими або сіро-коричневими плямами та макулами з чітко вираженими межами, які симетрично з'являються на зонах тіла, схильних до впливу сонця, як правило, на обличчі. Це захворювання найчастіше виникає у жінок, а найвідомішими етіологічними факторами є вплив сонця та ультрафіолету. Гістологічні та імуногістохімічні дослідження показали, що уражена мелазмою шкіра характеризується чітко вираженими ушкодженнями шкіри від сонця. УФ-випромінювання, як відомо, збільшує синтез гормону, що стимулює вироблення альфа-меланоцитів (α-MSH) та адренокортикотропного гормону (АСТН), що формується з проопіомеланокортину (РОМС) у кератиноцитах. Ці пептиди призводять до проліферації меланоцитів, а також збільшують синтез меланіну за допомогою стимуляції активності тирозинази та тирозиназа-зв'язаного протеїну-1(TRP-1).

Одне дослідження показало, що мелазма, крім змін пігментації, характеризується змінами структури дерми, що передбачає роль дерми у розвитку мелазми. Роль фібробластів у розвитку мелазми також розглядається. Насправді, виявлено надмірну вираженість обох факторів стовбурових клітин: цитокіни фібробластового походження стимулюють проліферацію та меланогенез меланоцитів у культивуванні. Тому можливо, що запалення дерми, спричинене накопиченням УФ-випромінювання, може бути пов'язане з активацією фібробластів, що призводить до підвищення фактора росту стовбурових клітин у дермальній мелазмі, яке, у свою чергу, спричиняє збільшений меланогенез. Нещодавно отримані дані також показали, що шкіра, що уражена мелазмою, мають більшу васкуляризацію, ніж звичайна шкіра, розташована по периферії патологічного вогнища. Збільшена виразність фактора росту судинного ендотелію (VEGF) у кератиноцитах, як пропонується, є важливим ангіогенним фактором змінених судин у мелазмі. Тому мережа клітинних взаємодій між кератиноцитами, фмбробластами та, можливо, судинними мережами та меланоцитами під час постійного сонячного впливу можуть відігравати важливу роль у розвитку мелазми, стимулюючи разом меланоцити, що призводить до епідермальної гіперпігментації.

стимулюючи разом меланоцити, що призводить до епідермальної гіперпігментації.

стимулюючи разом меланоцити, що призводить до епідермальної гіперпігментації.

Мелазму можна класифікувати залежно від місця пошкоджень (черепно-лицьова, вилицька, щелепна), гістологічної глибини пігментації (епідермальна, дермальна, змішана) та видом під лампою Вуда (епідермальна, дермальна, змішана, невизначена):

1. Епідермальна мелазма: світло-коричнева з посиленням пігментації під лампою Вуда. Гістологічно характеризується збільшенням меланіну в базальному, надбазальному та роговому шарі епідермісу.
2. Дермальна мелазма: сіра або сіро-синя з відсутністю посилення пігментації під лампою Вуда. Гістологічні характеристики: переважання меланофагів у поверхневому та глибокому шарі дерми.
3. Змішана мелазма: темно-коричнева з посиленням пігментації під лампою Вуда в деяких зонах.
4. Невизначена мелазма: не визначається під лампою Вуда.

Найкращі результати лікування зазвичай спостерігаються при епідермальній мелазмі. Як правило, лазер використовують у разі, коли захворювання не піддається звичайним видам лікування.

Лазери з модуляцією добротності при лікуванні мелазми

У минулому проводилися спроби лікування мелазми за допомогою лазерів, націлюваних на меланін, таких як рубіновий лазер з модуляцією добротності (694 нм), короткоімпульсні лазери на зеленому барвнику (504 – 510 нм), неодимові лазери з модуляцією добротності (106) а також аргоновий лазер (514 нм). Результати були невтішними.

Джеонг та ін. порівняли клінічну ефективність та побічні ефекти неодимових лазерів на алюмо-іттрієвому гранаті низької щільності (1064 нм) перед та після лікування локальними кремами 13 пацієнтів. Вони використовували колімовану ширину імпульсу 7 нм, розмір точки 7 мм і щільність 1,6 - 2,0 Дж/см 2 . Сеанси проводили щотижня протягом 8 тижнів. Лазери порівнювалися з кремом до та після лікування.

Автори з'ясували, що попереднє лікування локальними кремами було ефективнішим, оскільки воно знижує вироблення меланіну перед дією лазера; таким чином, ризик постпроцедурної гіпопгментації зменшувався разом із мелазмою. Якщо локальний крем використовувався після дії лазером, меланін вироблявся на повну потужність, що збільшувало ризик постпроцедурної гіперпігментації та зменшувало ефективність лікування мелазми. Тому автори рекомендували проводити медичне лікування гіперпігментації за 8 тижнів до лазерного лікування, щоб досягти оптимальних результатів.

Каувар оцінив безпеку та ефективність процедури, що поєднує мікродермабразію, локальне лікування та лазерне лікування за допомогою неодимового лазера на алюмо-ітрієвому гранаті з модуляцією добротності та низькою щільністю у 27 жінок. Проводилося лікування лазером щільності 1,6 – 2 Дж/кв.см із точкою 5 або 6 мм відразу після мікродермабразії. Процедури повторювалися з інтервалом 4 тижні. У 22 жінок (81%) спостерігалося усунення мелазми на 75%; у 11 жінок (40%) спостерігалося усунення мелазми більш як на 95%. Побічні ефекти обмежувалися невеликим почервонінням після процедури, яке з'являлося після мікродермабразії та зникало після 30-60 хвилин.

СО₂-лазери та ІТТ для лікування мелазми

Кращих результатів можна досягти шляхом використання неодимового лазера на алюмо-іттрієвому гранаті в комбінації з імпульсним СО₂-лазером і олександритовим лазером з модуляцією добротності, оскільки СО₂- лазер руйнує меланоцити, а олександритовий лазер усуває пігменти, що залишилися в дермі.

ІТТ – це некогерентне джерело світла широкого спектру, яке випромінює постійний спектр у діапазоні від 500 до 1200 нм. Терапевтична ефективність відносно вища у пацієнтів з епідермальною мелазмою, ніж у пацієнтів із змішаною мелазмою. Це, можливо, пов'язані з розташуванням меланіну. При епідермальній мелазмі меланосоми в епідермісі швидко пересуваються до поверхні шкіри та вкриті мікрокорочкою. При змішаній мелазмі макрофаги, повні меланіну, важко ушкоджуються. У дослідженні 2010 р. Зоккалі та ін. отримали відмінні результати використання ІТТ для лікування мелазми. Вони лікували 38 пацієнтів (з фототипами за Фіцпатриком III – IV) за допомогою ІТТ за 3-5 сеансів з інтервалами в 40-45 днів. Вони вибрали рукоятку 550 нм, так як вона забезпечує велику селективність для меланіну і досягає глибоких шарів епідермісу, з використанням двох імпульсів 5-10 мс та затримкою 10-20 мс між імпульсами, а щільність модулювалася відповідно до анатомічних зон. Для щік і вилиць використовувалася енергія 12 – 14 Дж/кв. см, для чола – 10-12 Дж/кв. см, для зони шиї та навколо очей – 7-8 Дж/кв. див. Результати були дуже хорошими у 18 пацієнтів (47.37%), хорошими у 11 пацієнтів (28.95%), середніми у 5 пацієнтів (13,16%) та поганими у 4 пацієнтів (10,52%), у яких повторна поява гіперпігментації. спостерігалося через 2-4 місяці. Побічні ефекти були мінімальними та включали відчуття печіння під час процедури та короткочасні почервоніння. Можливі ускладнення включали короткочасну, постійну гіперпігментацію та, в окремих випадках, шрами.

а щільність модулювалася відповідно до анатомічних зон. Для щік і вилиць використовувалася енергія 12 – 14 Дж/кв. см, для чола – 10-12 Дж/кв. см, для зони шиї та навколо очей – 7-8 Дж/кв. див. Результати були дуже хорошими у 18 пацієнтів (47.37%), хорошими у 11 пацієнтів (28.95%), середніми у 5 пацієнтів (13,16%) та поганими у 4 пацієнтів (10,52%), у яких повторна поява гіперпігментації. спостерігалося через 2-4 місяці. Побічні ефекти були мінімальними та включали відчуття печіння під час процедури та короткочасні почервоніння. Можливі ускладнення включали короткочасну, постійну гіперпігментацію та, в окремих випадках, шрами.

а щільність модулювалася відповідно до анатомічних зон. Для щік і вилиць використовувалася енергія 12 – 14 Дж/кв. см, для чола – 10-12 Дж/кв. см, для зони шиї та навколо очей – 7-8 Дж/кв. див. Результати були дуже хорошими у 18 пацієнтів (47.37%), хорошими у 11 пацієнтів (28.95%), середніми у 5 пацієнтів (13,16%) та поганими у 4 пацієнтів (10,52%), у яких повторна поява гіперпігментації. спостерігалося через 2-4 місяці. Побічні ефекти були мінімальними та включали відчуття печіння під час процедури та короткочасні почервоніння. Можливі ускладнення включали короткочасну, постійну гіперпігментацію та, в окремих випадках, шрами.

хорошими у 11 пацієнтів (28.95%), середніми у 5 пацієнтів (13,16%) та поганими у 4 пацієнтів (10,52%), у яких повторна поява гіперпігментації спостерігалася через 2-4 місяці. Побічні ефекти були мінімальними та включали відчуття печіння під час процедури та короткочасні почервоніння. Можливі ускладнення включали короткочасну, постійну гіперпігментацію та, в окремих випадках, шрами.

хорошими у 11 пацієнтів (28.95%), середніми у 5 пацієнтів (13,16%) та поганими у 4 пацієнтів (10,52%), у яких повторна поява гіперпігментації спостерігалася через 2-4 місяці. Побічні ефекти були мінімальними та включали відчуття печіння під час процедури та короткочасні почервоніння. Можливі ускладнення включали короткочасну, постійну гіперпігментацію та, в окремих випадках, шрами.

На думку авторів, ІТТ по праву може вважатися чинним варіантом для тих пацієнтів, які не реагують на звичайні локальні речовини. Однак у такий спосіб можна досягти лише тимчасових результатів, оскільки після кількох тижнів чи місяців спостерігається повторне виникнення гіперпігментації.

Фракційна обробка – це нова концепція омолодження шкіри, яка має потенціал для лікування великої кількості захворювань дерми та епідермісу завдяки унікальній схемі термального пошкодження. На відміну від абляційного та неабляційного лазерного впливу, які призводять до гомогенного термального пошкодження на певній глибині, фракційна дія створює мікроскопічні термальні пошкодження. При фракційній обробці тканини навколо мікроушкоджень не ушкоджуються, що уможливлює швидке відновлення епідермісу завдяки невеликому розміру пошкоджень та коротким міграційним шляхам для кератиноцитів. У дослідженні Круна та ін лікування неабляційним 1550 нм фракційним лазером показало хороші результати у пацієнтів з темними типами шкіри, у той час як локальне освітлення було неефективним.

Біологічна роль шкірних кров'яних судин у патогенезі мелазми – це цікава тема, яка відкриває нові терапевтичні перспективи. Нещодавно автори провели проспективне дослідження з метою оцінки лікування імпульсним лазером на барвниках. Після багатоспектрального дослідження з метою оцінки компонентів гемоглобіну та меланіну автори використовують цей судинний лазер з низькою щільністю та отримали певні значні покращення. Націлюючись на васкуляризацію принаймні на якійсь частині еластозу в пошкодженнях мелазмою, можливо, вдасться зменшити стимуляцію меланоцитів і, таким чином, зменшити ймовірність їх повернення.

Висновки

Всі лазери, описані в цій статті, відкривають нові горизонти лікування гіперпігментації, особливо у пацієнтів з темною шкірою (типи шкіри за Фіцпатриком IV – VI). Використання лазерів та інтенсивного світлового імпульсу для лікування помірних пігментаційних ушкоджень відкрило нові можливості, доступні дерматологам.

Фізичне лікування лазерами, як правило, проводиться для пацієнтів, які не відповідають на початкове локальне та косметичне лікування. Однак, на думку авторів, зокрема, з приводу лікування мелазми, за допомогою лазерів можна досягти лише тимчасових результатів.

Роль васкуляризації у процесі пігментації необхідно вивчати і надалі. Це поле досліджень може надати нові терапевтичні варіанти, такі як судинні лазери чи ангіогенні речовини. Дуже важливо провести точну клінічну, дерматоскопічну та багатоспектральну оцінку гіперпігментації, щоб вибрати найбільш підходяще лікування, а також забезпечити правильний постпроцедурний догляд (фотозахист), подальше спостереження, а також якість та збереження результатів.

За матеріалами журналу Prime.