Комплексний підхід до діагностики ниркової гіпертензії.

Нефрогенна або ниркова гіпертензія є одним із видів артеріальної гіпертензії, при якій підвищений тиск зумовлений патологічними станами в органах сечової системи та їх судинах. Розвиток нефрогенної гіпертензії загрожує пацієнтові виникненням небезпечних ускладнень, які можуть призвести навіть до смерті. Оскільки підйом тиску супроводжується виникненням характерної клінічної картини, дуже важливо звернути увагу на ранні симптоми та своєчасно діагностувати патологію. Про методи діагностики ниркової гіпертензії розповідає estet-portal.com.

Ніркова артеріальна гіпертензія: як діагностувати захворювання

Діагностичний алгоритм при підозрі на ниркову артеріальну гіпертензію є досить складним. Процес діагностики складається з кількох етапів, основною метою яких є уточнення причин підвищення артеріального тиску. Важливо також уточнити ступінь вираженості ураження судин і, зокрема, ниркової артерії, оскільки це безпосередньо впливає вибір тактики лікування пацієнта. Оскільки артеріальна гіпертензія може розвиватися внаслідок низки причин, важливо включати в діагностичний алгоритм не лише лабораторні та інструментальні методи, а й проведення диференціальної діагностики захворювання.

Ніркова артеріальна гіпертензія:

• лабораторні методи діагностики ниркової артеріальної гіпертензії;
• інструментальні методи діагностики ниркової артеріальної гіпертензії;
• диференціальна  діагностика ниркової артеріальної гіпертензії.

Лабораторні методи діагностики ниркової артеріальної гіпертензії

Лабораторні методи діагностики ниркової артеріальної гіпертензії спрямовані не лише на підтвердження нефрогенної природи захворювання, а й уточнення функціонального стану нирок. З цією метою проводяться такі аналізи:

• загальний аналіз крові: для нефрогенної гіпертензії характерний еритроцитоз внаслідок гіперпродукції еритропоетину ураженою ниркою;
• загальний аналіз сечі: у сечі може виявляти білок у невеликій кількості, характерна еритроцитурія та рідше лейкоцитурія;
• біохімічний аналіз крові: характерні зміни можуть виникати при розвитку хронічної ниркової недостатності;
• проба Реберга дозволяє підтвердити хронічну ниркову недостатність.

Інструментальні методи діагностики ниркової артеріальної гіпертензії

Головним завданням інструментальних методів діагностики ниркової гіпертензії є підтвердження ураження судин нирки, а також уточнення характеру нефропатії. Застосовуються такі інструментальні методи діагностики:

• ангіографія – найінформативніший метод діагностики ниркової артеріальної гіпертензії, за допомогою якого можна оцінити стан уражених судин;

• екскреторна урографія виконується в ході ангіографічного дослідження для оцінки структурного та функціонального стану нирок. Характерною є затримка контрастної речовини на стороні ураження та асиметрія нирок;
• ультразвукове дослідження нирок з допплерографією дає змогу оцінити стан ниркових артерій. Виявляється порушення кровотоку за ураженими судинами, ознаки нефросклерозу на боці ураження, компенсаторна гіпертрофія протилежної нирки;
• радіоізотопна сцинтиграфія дозволяє визначити секреторну функцію проксимальних канальців, деякі анатомічні та функціональні особливості нирок;
• КТ та МРТ дає можливість оцінити стан аорти та її гілок,  також виявляє захворювання судин нирок.

Диференційна  діагностика ниркової артеріальної гіпертензії

Ніркову артеріальну гіпертензію необхідно диференціювати з багатьма іншими патологіями, що супроводжуються підвищеним артеріальним тиском. Первинний гіперальдостеронізм, синдром та хвороба Іценка-Кушинга, феохромоцитому та тиреотоксикоз дозволяють відрізнити від нефрогенної гіпертензії характерні зміни гормонального фону організму. Деякі новоутворення нирок можуть продукувати ренін та супроводжуватися артеріальною гіпертензією, при цьому рідко спостерігаються зміни магістральних судин нирок. Коарктація аорти характерна для пацієнтів молодого віку, при цьому високий артеріальний тиск виявляється лише на судинах верхніх кінцівок. Для гіпертонічної хвороби характерно підвищення артеріального тиску після фізичних та емоційних навантажень, а також виникнення гіпертонічних кризів.