При розвитку запальних процесів на шкірі голови і в області очної орбіти (гнійна рана, фурункул, кон'юнктивіт, ячмінь, папіліт), а також інфекційних процесів в організмі (ангіна, грип, ГРВІ) може запалитися ковткове кільце з розвитком запалення навколо . Крім цього, причиною запалення привушних залоз може бути загострення періодонтиту корінних зубів. Який механізм розвитку запалення слинних залоз і як проявляється недуга, читайте у нашій статті.

Будова слинних залоз. Механізм розвитку запалення привушної залози

Навколо слинної залози розташовуються лімфатичні вузли, кількість яких коливається від 6 до 13. Саме в ці вузли йде відтік лімфи від різних ділянок голови та від щелепно-лицьової області. Таким є механізм розвитку лімфаденіту навколопаротидних вузлів.

Встановлено, що деякі вузли проникає ацинарна тканина, яка має повідомлення з усією протоковою системою слинної залози. Такі особливості будови лімфатичних вузлів створюють умови для ураження залізистої тканини за її інфікування. Тому в одному випадку може виникнути лімфаденіт привушної залози, що має назву хибний паротит Герценберга, а в іншому випадку розвивається лімфогенний паротит, при якому запалений лімфатичний вузол з пенетрованою залозистою тканиною.

Клінічні прояви та ступеня тяжкості запалення привушної залози  

Хвороба розвивається за наявності інфекційних агентів або запальних процесів в організмі зі зниженим імунітетом. Це часто спостерігається при тривалому перебігу грипу, ангіни та тяжких гнійних захворювань у ділянці голови. Виявляється запалення привушної залози наявністю невеликого ущільнення будь-якої ділянки залози. Ущільнення відчувається при жуванні, що і змушує найчастіше звернутися до лікаря. Здебільшого пацієнти відчувають ущільнення перед козелком вуха.

Протягом запалення привушної залози має 3 ступені:

  • Легкий ступінь - припухлість стає хворобливою, є набряк. Пацієнти відзначають сухість у роті, що обумовлюється зниженим слиновиділенням. При цьому слина має підвищену в'язкість.
  • Середній ступінь – характеризується підвищенням температури до субфебрильних цифр та порушенням загального стану. При середньому ступені в залозі є біль пульсуючого характеру. Слинна залоза зовні набуває червоного відтінку і спаюється з інфільтратом. Може настати мимовільне розтин гнійника, після чого із залози виділяється зовні не змінена слина.
  • Тяжкий ступінь - характеризується швидким розвитком процесу та абсцедуванням залози. Так розвивається флегмона слинної залози.

 kogda-uvelichivaetsya-risk-razvitiya-vospaleniya-okoloushnoj-zhelezy </p> <div class=

Діагностика та лікування запалення привушної залози

Діагноз встановлюється на підставі даних анамнезу та за типовими скаргами. При лабораторних дослідженнях виявляється, що у секреті привушної залози запальний компонент виражений слабо. Сиалографічна картина у своїй може бути нормальна. У деяких випадках на сіалограм можна виявити дефект наповнення контрастної речовини. При цитологічному дослідженні секрету залози визначаються запальні клітини (гістіоцити, лімфоцити, нейтрофіли, плазматичні клітини та макрофаги).

В обов'язковому порядку проводиться терапія основного захворювання, яке спровокувало розвиток запалення привушної залози. У період серозного запалення доцільно проведення новокаїнових блокад у ділянці запаленої слинної залози. Чергування блокад з компресами 30% розчину диметилсульфоксиду дає хороший ефект. За наявності лімфогенного паротиту додатково проводять інстиляції антибіотиків у привушну протоку і продовжують новокаїнові блокади. При розвитку абсцесу лімфатичного вузла показано його розтин оперативним шляхом.

Гострий лімфогенний паротит потребує тривалого лікування. Лімфатичний вузол може бути тривалий час збільшеним. Запалення привушної залози не може перейти до хронічної форми, тому має сприятливий прогноз.