Коли підвищується рівень альдостерону у крові? Як виявити гіперальдостеронізм?

Когда повышается уровень альдостерона в крови? Как выявить гиперальдостеронизм?

Поняття первинного гіперальдостеронізму поєднує в собі ряд близьких за клінічними та біохімічними ознаками хвороб, що призводять до самостійної надмірної продукції альдостерону, яка не залежить від ренін-ангіотензинової системи.

Такі патології супроводжуються артеріальною гіпертензією, зниженням рівня калію в крові та називаються гіперальдостеронізмом. У літературі прояв гіперальдостеронізму називається синдромом Конна. Які порушення в організмі розвиваються при гіперальдостеронізмі, читайте у нашій статті.

Механізм розвитку гіперальдостеронізму. Причини метаболічних порушень

Встановлено, що у 60-70% випадків первинний гіперальдостеронізм обумовлений односторонньою аденомою кори надниркових залоз, яка має розміри не більше 4 см. Ще однією причиною гіперальдостеронізму є карцинома надниркових залоз, яка зустрічається у 2% випадків. Третя часта причина гіперальдостеронізму – ndash; ідіопатичні стани, пов'язані з двосторонньою вузловою гіперплазією кори надниркових залоз.

Гіперпродукція альдостерону посилює реабсорбцію натрію і тим самим провокує втрату калію.

У результаті формується цілий комплекс метаболічних порушень, що лежать в основі альдостеронізму.

Дефіцит калію при гіперальдостеронізмі викликає структурні та функціональні порушення у таких структурах:

дистальні відділи ниркових канальців;
поперечна та гладка мускулатура;
центральна та периферична нервова система.

Окрім того, він патологічно впливає на нервово – м'язову збудливість, знижує толерантність до вуглеводів.

Затримка натрію викликає гіперволемію, пригнічує секрецію реніну та ангіотензину ІІ, підвищує чутливість стінки судин до ендогенних пресорних факторів, тобто сприяє розвитку артеріальної гіпертензії.

Клінічні прояви гіперальдостеронізму. Триада симптомів при гіперальдостеронізмі

Альдостерома, яка провокує первинний гіперальдостеронізм, зустрічається частіше у віці 30-50 років, причому у жінок альдостеронізм буває частіше втричі.

Які основні діагностичні критерії гіперальдостеронізму?

У загальному аналізі крові хворого на гіперальдостеронізм виявляється підвищена ШОЕ, можлива анемія, нейтрофільний лейкоцитоз. На ЕКГ знижено вольтаж або інверсію зубця Т, знижено сегмент SТ і видно подовжений інтервал QT. Ці зміни є проявом гіпокаліємії.

У хворих з підвищеним тиском та стійкою гіпокаліємією на тлі нормального надходження калію та натрію з їжею важливо визначити рівень альдостерону та активність реніну плазми крові. При цьому кількість альдостерону в плазмі збільшується в кілька разів, підвищується екскреція з сечею, знижується активність реніну плазми. При вторинному гіперальдостеронізмі (на фоні серцевих патологій, при цирозі печінки, на фоні прийому сечогінних засобів, при нефротичному синдромі) рівень альдостерону збільшується разом із підвищенням активності реніну.

Як правильно визначити рівень альдостерону для діагностики гіперальдостеронізму?

Рівень альдостерону в крові краще визначати на тлі корекції калію. При цьому кров у хворого беруть без використання джгута у горизонтальному та вертикальному положенні. У нормі перехід із горизонтального положення у вертикальне супроводжується зниженням перфузійного тиску в ниркових артеріях, що стимулює секрецію реніну. Є функціональні проби із сечогінними засобами, за допомогою яких диференціюють первинний та вторинний гіперальдостеронізм.

Хворим на первинний гіперальдостеронізм, зумовлений односторонньою пухлиною, показано оперативне лікування, після якого настає повне одужання. При ідіопатичному гіперальдостеронізмі (при двосторонній аденоматозній гіперплазії) хірургічне лікування не показане. Таким хворим проводять лікування спіронолактоном у поєднанні з ангігіпотензивною терапією.