Холод не завжди друг: як попередити відмороження

Відмороження зовсім не залишилося в далекому минулому як страшний кадр зі старого фільму про полярників. Фахівці зазначають, що легкі ступені відмороження носа, вух чи щік, пальців на руках та ногах можна отримати, навіть простоявши на зупинці в очікуванні транспорту. Особливо це актуально, якщо сильний мороз супроводжується сильним сирим вітром. Симптоми відмороження цілком виразні, і за своєчасно розпізнаної проблеми та адекватно наданої допомоги шкіра практично не постраждає. Але запускати цю проблему і не звертати уваги на втрату чутливості шкіри не варто. це може призвести до неприємних ускладнень.

Чому відбувається відмороження і що відбувається зі шкірою

Відмороження є реакцією шкіри на дію низької температури, коли від холоду походить спазм кровоносних судин і припиняється кровопостачання органу або, наприклад, кінцівки. Найчастіше страждають від відмороження носи, вуха і щоки, далі в списку ділянок тіла, що страждають, – ступні та долоні.

Температуру, за якої обов'язково відбувається відмороження, визначити важко, оскільки на цей процес можуть впливати багато чинників: скажімо, у дітей відмороження настає швидше і за відносно високих температур. Відмороження настане швидше за сильного вітру або підвищеної вологості повітря. Немаловажну роль відіграє стан людини – спровокувати відмороження можуть такі фактори:

• ослаблення захисних сил організму,
• літній вік,
• недостатнє харчування,
• наявність серцево-судинних патологій,
• не адекватний погоді одяг.

Ці фактори впливають і на ступінь відмороження, що настає, яка визначається площею і глибиною ураження шкіри:

• I ступінь – порушується кровообіг у капілярах, шкіра при цьому не гине, непоправних патологій немає;
• II ступінь - поверхневий шар шкіри гине, але здатний швидко відновитися за рахунок паросткового шару, що зберігся;
• III ступінь – всі шари шкіри гинуть, загоєння утруднене і загрожує формуванням рубців, можлива загибель підшкірної жирової клітковини;
• IV ступінь – характеризується загибеллю всіх шарів шкіри та тканин, що підлягають, аж до ураження кісток.

Відмороження характерне тим, що його ознаки виявляються відразу, у перші ж години пошкодження шкіри холодом, що дозволяє відразу вживати заходів, не чекаючи розвитку крайніх стадій ураження.

Що є  особливими ознаками відмороження шкіри

За рахунок порушення кровотоку в пошкоджених холодом капілярах насамперед порушується чутливість шкіри. Вона стає блідою до мармуру. Потім на ній у місці поразки холодом проявляється червона пляма, яка згодом може стати синюшно-червоним. Шкіра набрякає і на дотик здається щільнішою. При переході з холоду в тепле приміщення пацієнт скаржиться на біль у ураженій ділянці, свербіж та відчуття печіння.

Залежно від глибини ураження на відмороженій ділянці шкіри з'являються невеликі бульбашки, які зливаються та лопаються з витіканням жовтуватої рідини. Чутливість шкіри практично відсутня, тому на уражених пальцях безболісно видаляються нігтьові пластини.

У крайніх стадіях відмороження пов'язки наскрізь промокають рідиною, що витікає з бульбашок, епідерміс відшаровується як темний цигарковий папір і оголює бліду витончену дерму. Розвивається ураження кісток, на рентгенограмі відзначається повна відсутність капілярної мережі. Четверта стадія характеризується темним кольором дерми та муміфікацією відмороженої ділянки.

Які заходи вживаються при відмороженні шкіри

Не можна відразу інтенсивно зігрівати відморожену ділянку, оскільки від тепла посилюються обмінні процеси, і розширюється площа поразки. Використовується теплоізолююча пов'язка.

Тактика лікування відмороження полягає в тому, щоб максимально відновити кровотік у ураженій зоні. Для цього використовуються препарати, що розширюють судини та підвищують продукування енергії в організмі. Критерієм успішності терапії стає відновлення чутливості в ураженій ділянці, зникнення жару та печіння.

При тяжких ураженнях проводиться обов'язкове висічення нежиттєздатних тканин, призначається антибактеріальна терапія проти інфекційних ускладнень, при необхідності. терапія кортикостероїдами. Велику увагу слід приділити повноцінному харчуванню хворого, вітамінотерапії, фізіотерапевтичних процедур.