Міома матки – одна з найпоширеніших патологій жіночої репродуктивної системи: у структурі гінекологічних захворювань цьому стану належить близько 30%. Найчастіше це новоутворення зустрічається у пацієнток віком 35-40 років. Міома матки є доброякісним гормонозалежним утворенням міометрію з дуже низьким ризиком малігнізації. Завдяки прогресу у сфері гінекології та фармакології вдалося істотно знизити кількість показань до оперативного лікування цієї патології. Детальніше про методи консервативного лікування міоми матки, згідно з сучасними рекомендаціями, читайте на estet-portal.com далі у цій статті.
Що слід з'ясувати перед призначенням консервативного лікування міоми матки
Успіх лікування міоми матки великою мірою залежить від грамотно зібраного анамнезу та проведених діагностичних заходів. Правильно поставлені питання допоможуть з'ясувати наявність у жінки можливих факторів ризику виникнення гінекологічних захворювань, обтяженого сімейного анамнезу, супутніх патологічних станів.
Метою проведення лабораторно-інструментальних досліджень є не лише підтвердження діагнозу міоми матки, а й пошук супутніх патологічних станів, без корекції яких лікування новоутворення не буде ефективним.
Докладніше про те, які методи дослідження необхідно провести, згідно з сучасними клінічними рекомендаціями ведення пацієнтів з міомою матки, читайте у статті: Міома матки: чи варто боятися цієї пухлини?
Консервативне лікування міоми матки:
• ; Показання до консервативного лікування міоми матки;
• Застосування гестагенів у консервативному лікуванні міоми матки;
• Андрогени як препарати для консервативного лікування міоми матки;
• Внутрішньоматкова гормональна система для консервативного лікування міоми матки;
• Роль антагоністів гонадотропних-рилізинг гормонів у лікуванні міоми матки;
• Недоліки консервативного методу лікування міоми матки.
Читайте нас у Telegram .
>
Роль антагоністів гонадотропних-рилізинг гормонів у лікуванні міоми матки
Використання цієї групи препаратів призводить до настання фармакологічної аменореї – як наслідок, розміри матки суттєво зменшуються. Антагоністи гонадотропно-рилізинг гормонів існують у формах для внутрішньом'язового (депо-форми) та підшкірного введення, а також у вигляді назальних спреїв. Найчастіше застосовуються такі речовини, що діють: бусерелін, гозерелін, трипторелін. Парентеральні форми препарату слід вводити протягом 5 днів менструального циклу. Антагоністи гонадотропін-рилізинг гормонів можуть застосовуватися як у вигляді монотерапії міоми матки, так і для зменшення розмірів матки з метою її підготовки до подальшого оперативного втручання.
Недоліки консервативного методу лікування міоми матки
Незважаючи на всі свої переваги, консервативний метод лікування міоми матки далеко не завжди сприяє повному зникненню патологічного процесу.
Важливо пам'ятати, що наявність даного новоутворення вимагає не тільки правильно проведеної діагностики та призначення схеми лікування, а й обов'язкового подальшого контролю динаміки процесу за допомогою регулярного гінекологічного огляду раз на півроку протягом перших 5 років після встановлення діагнозу.
Такий підхід дозволить вчасно визначити наявність показань до хірургічного лікування з вибором оптимального методу оперативного втручання, а також діагностувати інші патологічні стани на ранніх стадіях. Адже відповідальне ставлення до свого здоров'я – ndash; найкращий спосіб профілактики захворювань. Дякую, що ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті на сайті у розділі «Гінекологія».
Можливо, Вас зацікавить також: Некроз міоматозного вузла: коли міома матки загрожує вашому життю
Поділіться:
Додати коментар