ІТП частина 2. У чому полягає лікування тромбоцитопенічної пурпури?

Що таке тромбоцитопенічна пурпура, які процеси відбуваються при її розвитку і як вона проявляється, Ви можете дізнатися в першій частині нашої статті. Але, запідозривши наявність у пацієнта тромбоцитопенічної пурпури, потрібно підтвердити чи спростувати діагноз, використовуючи низку аналізів та проведення специфічних проб. Тільки після цього можна приступати до лікування. У чому полягає діагностика та лікування тромбоцитопенічної пурпури?

Методи діагностики ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури

При виявленні у пацієнтів скарг та симптомів, описаних у першій частині статті, лікар проводить діагностику, в якій підтверджується або спростовується наявність тромбоцитопенічної пурпури. Для цього використовуються специфічні методи, які полягають у проведенні проби джгута, щипка, а також проба Кончаловського-Румпель – Леєді.

Ці проби вважаються позитивними при утворенні крововиливів на місці проведення проби, це вказує на знижену еластичність судинної стінки. Не менш інформативними є лабораторні методи дослідження.

Результати лабораторних методів дослідження при тромбоцитопенічній пурпурі:

• тривалість кровотечі Дюкою збільшена до 4 і більше хвилин;
• зетракція згустку крові знижена до 60-75%;
• наявність тромбоцитопенії нижче 140х10⁹/л;
• у кістковому мозку велика кількість (54-114/мкл) мегакаріоцитів, які можуть бути морфологічно змінені;
• наявність антитіл до тромбоцитів;
• порушення властивостей тромбоцитів (зміна форми та великі розміри);
• рівень білірубіну в крові підвищений;
• підвищена сечовина та азот у крові у випадках ураження нирок.

Що потрібно зробити перед лікуванням тромбоцитопенічної пурпури?

Перш ніж приступити до лікування, доцільно перевірити рівень тромбоцитів та лейкоцитарну формулу в крові. Адже одноразове виявлення тромбоцитопенії та інших показників хоч і є основним діагностичним критерієм, але для встановлення залишкового діагнозу потрібно повторити дані аналізи.

Лікування тромбоцитопенічної пурпури безпосередньо залежить від стадії захворювання та ступеня тяжкості. Терапія ІТП буває консервативна та радикальна. Гострий період має на увазі негайну госпіталізацію з дотриманням суворого постільного режиму. Пацієнту потрібно приймати охолоджену їжу дробовими порціями та багато пити рідини.

Основні напрямки в терапії тромбоцитопенічної пурпури

Що ж кається медикаментозного лікування, то воно проводиться у чотирьох напрямках: антианемічний, гемостатичний, гормональний та оперативний. Розглянемо докладніше методи лікування тромбоцитопенічної пурпури:

1. Антианемічне – призначення судинозміцнювальних засобів, препаратів заліза, внутрішньовенні ін'єкції імуноглобулінів. Також використовують переливання крові, тромбоцитарної чи еритроцитарної маси, поліглюкіну або розчину сухої плазми.
2. Гемостатичний – внутрішньовенні ін'єкції амінокапронової кислоти (за відсутності крові в сечі), дицинону або етамзилат. Призначають препарати для підвищення згортання крові (атропін, адреналін, пептон). Місцеве лікування кровотечі проводиться з використанням фібринової або желатинової плівки, гемостатичної губки, тампонів з перекисом водню.
3. Гормональне – доцільно застосування гормонів-андрогенів при гострій та хронічній формі захворювання у жінок з порушеннями гормонального фону та матковими кровотечами. Кортикостероїди використовують з метою підвищення згортання крові та зменшення проникності судин. При «сухий» формі пурпури (крововиливи тільки на шкірі) гормони не призначаються.
4. Хірургічний – передбачає видалення селезінки. Такого методу вдаються, коли гормональне лікування не дало ефекту. Операція проводиться у період ремісії. Якщо ж спленектомія не принесла результату, призначають імунодепресанти разом із гормональними препаратами.

Крім цих методів лікування важливо рекомендувати пацієнту дотримуватися дієти №5, пити кровоспинні трав'яні збори на основі водяного перцю, кукурудзяних рил, шипшини, кропиви та деревію. Також рекомендовано вживати жовчогінні препарати. Важливо пам'ятати, що пацієнтам із тромбоцитопенічною пурпурою протипоказано УФО та УВЧ, аміназин, інгібітори тромбоцитів.

При своєчасному початку лікування тромбоцитопенічної пурпури прогноз може бути дуже сприятливим. Описано випадки настання стійкої ремісії після гострого початку захворювання. Адже найважливіше в лікуванні будь-якого процесу – це вчасно розпочате правильне лікування.