На початку 1990-х від пластичної та естетичної хірургії відбрунькувалася і бурхливо розвивається малоінвазивна естетична хірургія, яка стала більш доступною та демократичною. Даний фактор дозволив багатомільйонній армії пацієнтів, які бажають усунути естетичні прояви старіючої особи, сміливіше будувати плани на похід до фахівця для виконання втручань, що омолоджують. Раніше більшість з них через певні причини ніколи не наважилися б звернутися до хірурга для виконання FaceLift, тому вони були приречені на повільне старіння.
Суламанідзе Марлен Андрійович
пластичний хірург, Член Товариства пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів Росії, Грузії, IPRAS, Почесний член Національного товариства естетичних хірургів Франції, Почесний президент японського товариства ліпосакції, Член Американського товариства дерматох
Суламанідзе Георгій Марленович
пластичний хірург, кандидат медичних наук, дійсний член Російського товариства пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів, а також японського товариства ліпосакції
Суламанідзе Костянтин Марленович
пластичний хірург, лікар-дерматовенеролог, член Міжнародного товариства пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів (IPRAS)
Сьогодні пацієнти мають можливість скористатися найновішими методиками омолодження особи. Серед численних напрямів малоінвазивної естетичної хірургії гідне місце стали займати ниткові методи корекції інволютивних та інших деформацій зовнішності, неухильно став зростати інтерес колег до цих методів, на ці теми стали з'являтися наукові публікації в солідних періодичних виданнях, на конгресах, окремі сесії…
Популяризація методів ниткового ліфтингу
Перші відомості в науковій літературі про застосування ниток з метою ліфтингу м'яких тканин обличчя та шиї відносяться до середини п'ятдесятих років минулого століття, коли BUTTKEWITZ продемонстрував зображення корекції "обвислої щічно-губної складки" нитковим швом.
У 1970 році Frenchman Rene Guillemain опублікував статтю з описом схожої техніки, названої згодом THE CURL LIFT. Він використовував довгу голку Reverdin, за допомогою якої проводив і натягував сухожилля для підтяжки вилицевої області, нижньої третини обличчя або верхньої області шиї. Під місцевою анестезією шов проводився в підшкірно-жировій клітковині та міцно фіксувався до щільних структур як зверху, так і знизу. Ця техніка не стала широко використовуватись, хоча результати були досить задовільними.
У книзі Mario Gonzales Ulloa описано схожу техніку підтяжки тканини обличчя за допомогою нейлонових ниток.
У 2002 році GH Sassaki та AT Cohen опублікували в журналі "Plastic and Reconstructive Surgery" схожу техніку з двома голками. Вони використовували її симультанно з класичним FaceLift для покращення та зміцнення результату, а також самостійно в процесі закритої процедури.
У 2003 році Maximiliano Mendez Florez опублікував статтю, в якій пропонував техніку ниткового ліфтингу з використанням двогострої голки його власної конструкції, а також спеціальний маневр, що спрощує операцію. Обоюдогостра голка, яка була запропонована Mendez, схожа на голку, яку використовували багато років тому драпірувальники. А голки з гострими кінчиками з обох боків, вигнуті або прямі, маленькі або великі, але з кріпленням по центру часто використовувалися в минулому хірургами загальної практики або пластичними хірургами.
У 1982 році Sergio Capurro, італійський пластичний хірург, писав про обопільну голку в журналах "Revista Italiana de Cirugia Plastica" та "Plastic and Reconstructive Surgery".
У 1986 році японські хірурги Akira Yahai, Osama Fukuda та Sinichi Abayashi в журналі "Plastic and Reconstructive Surgery" повідомили про свою методику застосування вигнутої обопільної гострої голки з кріпленням по центру.
Дві двогострі голки також використовувалися хірургами-ортопедами (хірургія менісків) та пластичними хірургами (хірургія ущелини неба).
Двогострі голки з нейлоновою ниткою використовувалися і для перев'язування варикозних вен, а також у косметичній хірургії для верхньої блефаропластики, Koo Boo Chai почав застосовувати таку шовну техніку ще в 1952 році.
Jo Mathay на Філліпінах, часто використовував підшкірні шви, щоб звузити великі кінчики носа у своїх пацієнтів. Nikolai Serdev також багато описував подібну техніку, відмінною особливістю якої була канюля оригінальної конструкції, і був особливий спосіб її проведення під шкірою. публікаціях та презентаціях на різних конгресах та наукових конференціях сприяв поширенню цих методів.
Застосування ниток з конструкціями, що підтягують
Незалежно від розвитку хірургічних технік підтяжки гладкими нитками, а саме такими були всі вищезазначені методики, у пластичній та естетичній хірургії розвивався напрямок застосування ниток з різними підтягуючими конструкціями (виступи, насічки, конуси, вузли тощо).
Перші відомості про них датуються 1968 роком, коли німецькі колеги запатентували нитку з насічками, за допомогою якої вони запропонували зшивати розрив Ахіллова сухожилля.
Зшивати краї ран поперечними одиночними швами за допомогою аналогічних ниток запропонували американські хірурги 1997 р., проте практичного поширення цей метод не отримав.
Через 2 роки був запатентований наш метод ушивання ран безперервним косметичним швом нитками з насічками, який останніми роками все інтенсивніше застосовується хірургами практично всіх спеціальностей.
Операції з підтяжки м'яких тканин обличчя та шиї за допомогою ниток з насічками з метою омолодження вперше були запропоновані нами у 1998 р. Ім'я Aptos (antiptosis) – так ми назвали ці нитки – згодом було присвоєно всім продуктам та технологіям малоінвазивної підтяжки, які були розроблені та впроваджені нами у практику.
Історія вдосконалення ниток Aptos
Перші експерименти ми проводили нитками з виступами, які були спрямовані в один бік і прикріплювалися до довгої голки.
Через невеликий розріз в області скроні протягували підшкірно кілька ниток, нижній залишок кожної нитки разом з голкою після його виведення на поверхню шкіри відсікали, а верхній після помірного підтягування підшивали до фасції скроневого м'яза.
Таким самим способом підтягували м'які тканини підщелепної та шийної областей із зміцненням верхнього кінця нитки до окістя соскоподібного відростка. Прагнучи мінімізувати травматизацію втручання, деякий час ми застосовували метод проведення ниток з одностороннім напрямом виступів від центру через невеликий розріз у різні боки до периферії та зв'язування їх кінців між собою.
Незабаром, у тому ж 1998 р., ця техніка зазнала деякого вдосконалення: була створена безигольна нитка з виступами, що сходяться, яка впроваджувалась під шкіру за допомогою голки-провідника, що дозволило відмовитися від розрізу.
Така нитка, поставлена підшкірно, фіксувалася в м'яких тканинах за рахунок виступів, що сходяться до її середини. Тим самим вона захоплювала підшкірну клітковину, стягувала і рівномірно розподіляла її за своєю довжиною, чим і досягався ефект підтяжки або отримання високого контуру м'яких тканин.
У 2002 р. ми знову повернулися до ідеї застосування єдиного продукту - голки з ниткою, проте новий шовний матеріал відрізнявся наявністю двох голок, до кінців яких була приєднана одна нитка з виступами, що сходяться - Aptos Thread 2G.
Це пристосування дозволяло вдвічі збільшити плече нитки, а отже, потужність та стабільність підтяжки. Важливим нововведенням при цьому було ще й те, що ці голки були спарені тимчасовою спайкою таким чином, щоб у цьому становищі їх вістря становили єдине ціле. Реалізація ідеї спарених голок і нова техніка операції дозволяли здійснювати постановку ниток без розрізів шкіри, через прокол, не отримуючи при цьому втягувань шкіри в місці перегину нитки: обидві голки вколювали в шкіру єдиним вістрям, роз'єднували їх під шкірою на потрібній глибині і тільки потім проводили в різних напрямках.
Наступним етапом наших досліджень стало створення двогострої голки з гладкою шовною ниткою, прикріпленої до голки в середній її частині - Aptos Needle.
Така голка мала можливість двосторонньої прохідності, що й забезпечувала її проведення під шкірою по ламаному або подовженому контуру, підшкірне прошивання м'яких тканин без втягувань шкіри та отримання рівного підтягнутого контуру.
Слід зазначити, що, вигадуючи вказаний шовний матеріал і розробляючи методи його застосування в хірургічній практиці, ми не знали про те, що подібні шовні матеріали та методи їх застосування раніше застосовувалися колегами. Напевно тому ареал їх застосування при операціях не тільки в естетичній, а й пластичній хірургії виявився значно ширшим. За допомогою різних модифікацій Aptos Needle були розроблені малоінвазивні естетичні операції для прошивання м'яких тканин середньої зони обличчя, підщелепної та шийної областей (2003 р.), підборіддя, подовжених та розтягнутих вушних мочок та птозованих грудей (2004).
Вдалим поєднанням можливостей Aptos Thread 2G та Aptos Needle виявилася наша подальша розробка - шовний матеріал та метод Aptos Needle 2G.
Aptos Needle 2G, так само як Aptos Thread 2G, мала у своєму складі одну нитку з різносторонніми схожими до середини виступами і дві голки, проте ці голки обопільні, і нитка з'єднана з ними в середній частині, як в Aptos Needle. Так як голки Aptos Thread 2G, вістря голок Aptos Needle 2G з одного боку були скріплені тимчасовою спайкою і в цьому становищі становили одне вістря. Це дозволяло вводити обидві голки під шкіру через один прокол і роз'єднувати їх на тій глибині, яка необхідна. Завдяки реалізації оригінальної ідеї спарювання двох голок операції виконуються без розрізу та втягування шкіри.
Підтяжка при виконанні операцій методом Aptos Needle 2G потужніша і стабільніша за рахунок підшкірних розворотів голки та проведення нитки з виступами за контуром "кісета" або гачка без порушення цілісності виступів і втягувань шкіри.
Кардинально відрізнявся наш підхід до ліфтингу кінетично активних зон (зморшок "суму", кутів рота), т.к. жорстка підтяжка в подібних випадках була малоефективною і призводила до швидкого рецидиву деформації. Для усунення інволютивних змін цих зон ми застосовували розроблену нами у 2003 р. еластичну підтяжку спеціальними нитками. Це – спіралеподібна нитка, виготовлена за спеціальною технологією з особливого поліпропілену, що зберігає “пам'ять” - Aptos Spring.
Починаючи з 2001 р. паралельно з напрацюванням практичного досвіду особлива увага приділялася вивченню та дослідженню анатомічних, гістологічних, функціональних та клінічних аспектів впливу ниток на організм лабораторних тварин та людей, а також аналізу ускладнень та негативних моментів.
Нашу особливу гордість становить проведене нами нещодавно подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження ефективності ниткових підтяжок Aptos.
У досліджувану групу було включено 32 пацієнти, яким виконувалася ниткова підтяжка різними методами Aptos з одного боку обличчя, шиї, грудей, кінцівок, тулуба, тоді як контрлатеральна сторона оброблялася плацебо або іншим методом Aptos. У динаміці виконувались необхідні спостереження (фотографування, анкетування, експертні висновки, УЗД, доплер…). Через деякий час (у кожному разі різний) при повторному втручанні відновлювалася симетрія.
Досвід показав, що ниткові підтяжки Aptos, особливо безголкові AptosThread, і методи його застосування виявилися найбільш вдалими та затребуваними серед фахівців. Популярність їм забезпечували:
- простота, легкість, економічність, малоінвазивність та незначна травматичність процедур;
- надійність та достатня довготривалість якісного ліфтингу;
- можливість комбінації з іншими втручаннями та короткий реабілітаційний період.
Ці обставини дозволили розробити надмалоінвазивні продукти Aptos спеціально для дерматологів: Aptos Elegance, ExcellenceVisage, NanoSring та NanoVitis.
Нитки ExcellenceVisage виготовлені із сополімеру полікапролактону та молочної кислоти. Цей матеріал після введення у тканини піддається біодеградації шляхом гідролізу, і згодом (протягом півтора року) нитки повністю розсмоктуються. На їх місці зберігається фіброзний тяж, формування якого пов'язане не тільки з присутністю стороннього тіла (нитки), але й поступовим виділенням у процесі біодеградації мікрокількостей L-молочної кислоти, яка стимулює неоколагенез.
З метою мінімізації операційної травми пропонуються для застосування канюлі із закругленими, тупими кінцями. Для впровадження ниток використовується канюля довжиною 17 см, товщина її – ; 20G.
Для зменшення травматизації самого втручання нитка впроваджується під шкіру лише через вкол без її виколу. Така технологія дає можливість встановлення віялоподібно, наприклад, на обличчі, 5 ниток через один вкол у латеральній ділянці особи, без виколу в її медіальних ділянках.
Список літератури знаходиться у редакції estet-portal.com.
Поділіться:
Додати коментар