Кропивниця — гетерогенна група захворювань, для яких характерний дифузний або обмежений висип у вигляді пухирів або папул, які супроводжуються свербінням.
Хронічна кропив'янка (ХК) характеризується рецидивуючими епізодами, які виникають не рідше двох разів на тиждень протягом 6 тижнів.
Розуміння клінічних проявів, пов'язаних з хронічною кропив'янкою та її підтипами, покращує діагностику та полегшує персоніфікований підхід до лікування.
Саме тому метою даної статті на estet-portal.com є висвітлення підходу до ведення пацієнтів із хронічною кропивницею на основі надання доказових рекомендацій для уточнення діагнозу та розробки стратегій лікування.
- Класифікація та патогенез хронічної кропив'янки
- Міжнародні рекомендації щодо визначення етіологічного фактора у пацієнтів з хронічною кропивницею
- Проведення диференціальної діагностики у пацієнтів з хронічною кропивницеюй
Класифікація та патогенез хронічної кропив'янки
Хронічна кропив'янка (ГК) може бути поділена на такі форми:
- спонтанна або ідіопатична - характеризується раптовим виникненням симптомів, причиною розвитку якої залишаються невстановленими;
- індукована - виникає під впливом певних факторів.
Також були зафіксовані випадки, що в одного і того ж пацієнта співіснують дві або більше форм хронічної кропив'янки.
Читайте нас у Instagram!
Патогенезхронічної кропив'янки не до кінця вивчений. Гладкі клітини, базофіли, гістамін та інші медіатори відіграють ключову роль.
«Спільний шлях» для спонтанної та індукованої кропивниці − викид гістаміну та інших прозапальних медіаторів, що пояснює ефективність H1-блокаторів як терапії першої лінії.
Специфічні стани в дерматології, які супроводжуються свербінням шкіри
Первинні причини викиду медіаторів не до кінця з'ясовані і, ймовірно, відрізняються.
Можливі фактори, які призводять до дегрануляції опасистих клітин або базофілів, мало вивчені і, ймовірно, відрізняються між собою у разі фізично індукованої кропив'янки та у кропив'янці на тлі аутоімунних порушень й.
Міжнародні рекомендації щодо визначення етіологічного фактора у пацієнтів з хронічною кропивницею
Тести для визначення етіологічного фактора в залежності від даних анамнезу включають такі рекомендації.
1. Міжнародні рекомендації:
- виявлення інфекцій (наприклад, Helicobacter pylori);
- виявлення алергії I типу (спектр алергенів);
- функціональні антитіла (наприклад, до гліадин, тиреопероксидаз);
- гормони щитовидної залози та аутоантитіла;
- триптази як індикатор системного алергічного запалення;
- шкірні тести для виявлення гіперчутливості 1 та 4 типів (prick- та patch-тести);
- виключення псевдоалергенів з дієти на 3 тижні.
Все, що потрібно знати дерматолога про застосування топічних глюкокортикоїдів
2. Стандарти США:
- обмежене лабораторне тестування;
Проведення диференціальної діагностики у пацієнтів з хронічною кропив'янкою
Міжнародні рекомендації:
1.Якщо підозрюється автозапальне захворювання необхідно провести такі обстеження:
- швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та/або С-реактивний білок;
- тест на парапротеїнемію (у дорослих);
- скринінг інфільтратів, багатих на нейтрофіли в біоптаті шкіри;
- виявлення генних мутацій.
2.Якщо підозрюється вроджений ангіоневротичний набряк:
- комплемент С4;
- рівень та функція C1-інгібітора;
- антитіла до C1q та C1-інгібітора;
- виявлення генних мутацій.
3.Якщо дані анамнезу вказують на вроджений ангіоневротичний набряк, який не підтверджується результатами лабораторного дослідження, необхідно провести лікування за допомогою заміщуючих факторів комплементу.
4.Якщо тривалість висипу> 24 год − біопсія для визначення наявності васкуліту (пошкодження судин у сосочковому та ретикулярному шарах дерми та/або фібриноїдні відкладення периваскулярно або в інтерстиції).
Шляхи подолання токсичних реакцій шкіри на практиці лікаря-дерматолога. (Частина 1)
На сьогодні патогенез хронічної кропив'янки є не до кінця вивченим, а етапність у діагностиці та лікуванні потребує вдосконалення, можливо з більш широким використанням у клінічній практиці лікаря-дерматолога спільно з алергологом найновішого арсеналу імунобіологічних агентів на основі моноклональних антитіл.
Слідкуйте за нашими новинами та залишайтеся в курсі останніх відкриттів у медицині!
Сучасні підходи до діагностики та лікування вітіліго
Поділіться:
Додати коментар