Основні клінічні ознаки первинного гіпергідрозу

Гіпергідроз – стан, що характеризується надлишковим потовиділенням, що є соціально значущою медичною проблемою. За даними різних авторів, поширеність первинного гіпергідрозу серед населення коливається від 3 до 15%. Тяжкими формами гіпергідрозу страждають від 1 до 5% людей, серед яких більша частина – молоді люди. Гіпергідроз буває первинний та вторинний. Первинний гіпергідроз проявляється декількома специфічними ознаками. Як проводитися діагностика та лікування первинного гіпергідрозу?

Класифікація гіпергідрозів. Причини розвитку первинного гіпергідрозу

За етіологічною ознакою гіпергідроз поділяють на первинний, або ідіопатичний, і вторинний, що виникає на тлі ендокринних, онкологічних, неврологічних та інших захворювань. Характерні ознаки первинного гіпергідрозу можна дізнатися на estet-portal.com. Первинний гіпергідроз – поширений патологічний стан, що призводить до фізіологічних проблем, фізичного та соціального дискомфорту, дерматологічних захворювань та погіршення якості життя пацієнтів.

Оскільки первинний гіпергідроз, насамперед, пов'язаний з емоційними факторами, на нього страждають пацієнти молодого віку з порушеннями регуляції вегетативної нервової системи, що виражаються в посиленому потовиділенні (“потіння на нервовому ґрунті”).

Нерідко з віком первинний гіпергідроз проходить, або його прояви помітно слабшають.

Які характерні ознаки первинного гіпергідрозу?

За ступенем поширення гіпергідроз ділять на локальний та генералізований.

Первинний ідіопатичний гіпергідроз зазвичай носить локальний характер і проявляється переважно в області пахвових западин, долонь, стоп та обличчя.

Вторинний гіпергідроз, як правило, генералізований. Первинний гіпергідроз визначають як локальну видиму надмірну пітливість, що триває щонайменше 6 місяців без видимої причини і яка характеризується деякими ознаками.

Основні характеристики первинного гіпергідрозу:

• гіпергідроз двосторонній та відносно симетричний;
• потливість заважає повсякденним заняттям;
• спостерігається мінімум 1 епізод гіпергідрозу на тиждень;
• вік початку захворювання - менше 25 років;
• наявність аналогічних порушень у родичів;
• зникнення локального гіпергідрозу під час сну.

Методи виявлення та лікування первинного гіпергідрозу

До доступних і легко здійснюваних методів об'єктивізації первинного гіпергідрозу відносять йодокрахмальний тест Мінору, заснований на реакції крохмалю з йодом у присутності поту, а також фотографування зони гіпергідрозу до та після лікування.

У лікуванні надмірного потовиділення можна виділити такі напрямки:

• консервативне лікування (застосування препаратів локальної дії, іонофорез, прийом антихолінергічних препаратів, бета-адреноблокаторів, місцевих в'яжучих засобів);
• ін'єкції препаратів ботулінічного токсину;
• хірургічні операції.

Кожен з цих напрямків відрізняється за показаннями, терапевтичною ефективністю, тривалістю дії, профілем побічних ефектів. У кожному окремому випадку лікування первинного гіпергідрозу повинно ґрунтуватися на індивідуальному підході. з урахуванням клінічної картини захворювання та очікувань пацієнтів.

Поділіться: