Щороку близько 10 тисяч людей гинуть від туберкульозу в нашій країні. Головна особливість і в той же час небезпека захворювання полягає в тому, що туберкульозна інфекція може вражати практично всі системи організму. Поразка туберкульозом сечостатевих органів стоїть першому місці, серед позалегеневих форм туберкульозу. Група ризику є молодих жінок репродуктивного віку. Нелікований генітальний туберкульоз може призвести до серйозних наслідків, серед яких безпліддя є одним із основних ускладнень.
Класифікація та причини виникнення генітального туберкульозу
Генітальний туберкульоз розвивається як вторинна інфекція внаслідок попадання мікобактерії туберкульозу з первинного вогнища до статевих органів на тлі зниження імунних здібностей організму. Інфекція може поширюватися організмом гематогенним або лімфогенним шляхом. Заразитися туберкульозом при статевому контакті неможливо, оскільки епітелій слизових оболонок жіночих статевих органів є стійким до патогенного впливу мікобактерій. Найчастіше уражаються маткові труби та ендометрій, набагато рідше діагностується туберкульоз яєчників, шийки матки, піхви та зовнішніх статевих органів. У класифікації генітального туберкульозу розрізняють такі форми:
- хронічний генітальний туберкульоз із слабо вираженою клінічною картиною;
- підгостра форма туберкульозу зі значною поразкою;
- казеозна форма генітального туберкульозу з важкими та гострими процесами;
- розв'язаний туберкульозний процес із звапнінням вогнищ.
Симптоми генітального туберкульозу: основні скарги пацієнток
Найчастішою скаргою серед пацієнток, яким у результаті встановлюється діагноз генітального туберкульозу, є неможливість зачати дитину. Причому безплідність до хронізації процесу може залишатися єдиною скаргою. Тільки у половини пацієнток, при цьому, порушується менструальна функція, у вигляді появи нерегулярних, рідкісних, мізерних та хворобливих менструальних кровотеч. У разі розвитку хронічного туберкульозного процесу, крім безпліддя, у пацієнток з'являються скарги на підвищення температури тіла, слабкість, підвищену стомлюваність, втрату ваги, появу нічних проливних потів, а також сильні ниючі болі внизу живота, що розвиваються у зв'язку з утворенням спайок у малому тазі. . Рідко, і лише у дуже молодих пацієнток, генітальний туберкульоз може виявлятись симптоматикою «гострого живота».
Складності діагностики туберкульозного процесу геніталій
Діагностика генітального туберкульозу справді є дуже складним процесом, оскільки клінічна картина захворювання є стертою, неспецифічною, і нагадує велику кількість інших захворювань органів малого тазу, для яких також характерна безплідність.
Наштовхнути на думку саме про туберкульозний процес може лише ретельно зібраний анамнез, з якого буде відомо про наявність контакту пацієнтки з туберкульозним хворими або вже встановлений діагноз туберкульозу іншої локалізації. Існує спеціальна туберкулінова проба, суть якої полягає у підшкірному введенні невеликих доз туберкуліну, які провокують появу загальних осередкових реакцій організму, що підтверджують діагноз туберкульозу. Але найбільш точними методами є мікробіологічні дослідження, такі як ПЛР та бактеріологічні посіви виділень, що виявляють зростання туберкульозної мікрофлори. За допомогою діагностичної лапароскопії з подальшою біопсією та гістологічним дослідженням тканин, можна не тільки підтвердити туберкульоз геніталій, але й оцінити зміни у малому тазі, що сформувалися на тлі туберкульозного процесу, а також усунути безпосередню причину безпліддя в ході операції. Ультразвукове дослідження та гістеросальпінгографія також візуалізують зміни уражених органів.
Лікування генітального туберкульозу: хіміотерапія та оперативне втручання
Як і будь-який інший туберкульозний процес, генітальний туберкульоз необхідно лікувати за спеціальною схемою хіміотерапії. В обов'язковому порядку лікування має проводитися в протитуберкульозних диспансерах або спеціальних санаторіях – амбулаторна терапія категорично заборонена. До хіміопрепаратів першої лінії належать широко відомі рифампіцин, піразинамід, етамбутол, ізоніазид та стрептоміцин. У разі встановленої резистентності мікобактерії туберкульозу до них необхідно застосовувати препарати другої лінії – фторхінолони та аміноглікозиди. Лікування туберкульозу дуже тривале, на знищення мікобактерій йде від 6 до 24 місяців. До схеми терапії генітального туберкульозу крім хіміотпрепаратів необхідно також включати імуномодулятори, вітаміни, антиоксиданти, препарати для симптоматичного лікування – анальгетики, антипіретики. Оперативне втручання при генітальному туберкульозі показано тоді, коли відбуваються виражені зміни в органах малого тазу, що порушують їх функцію і викликають безплідність, а також при неефективності консервативного лікування. Необхідно пам'ятати, що своєчасне введення протитуберкульозної вакцини в дитячому віці може захистити від виникнення будь-якого туберкульозного процесу, у тому числі й генітального туберкульозу.
Поділіться:
Додати коментар