Фрамбезія (тропічний сифіліс) – інфекційне захворювання, яке за клінічним перебігом нагадує сифілітичну інфекцію та характеризується утворенням первинного шанкеру з подальшим формуванням вторинних еффлоресценцій, їх поширенням на весь шкірний покрив, ураженням суглобів, слизових оболонок, кісток. У першому періоді хвороби виникає виразка червоного кольору, овальної форми, дно її вкрите вегетаціями – нагадує малину. Звідси й гарна назва хвороби – фрамбезія, що у перекладі з французької означає малина. Збудником фрамбезії є Treponema pertenue Castellani, яка вперше виявлена на Цейлоні.
Як відбувається зараження фрамбезією? Групи ризику
Антигенні властивості збудника фрамбезії та сифілісу дуже схожі, що обумовлює перехресний імунітет між цими. хворобами. Хвороба поширена серед бідних людей у країнах із спекотним, тропічним та вологим кліматом. Епідемічними за фрамбезією є країни Південної Америки (Бразилія, Колумбія, Венесуела, Перу, Болівія та ін.), а також Центральної Африки, Південної Азії та Океанії.
Зараження найчастіше відбувається при контакті з ґрунтом, в якому знаходяться збудники фрамбезії. Інфікування можливе також при прямому контакті з хворим (статевим, тісним побутовим). Відомі випадки зараження фрамбезією від комах. Найчастіше інфікуються діти.
Найвищий ступінь ураження дітей спостерігається в дошкільному, шкільному та підлітковому віці у зв'язку з тим, що в цих вікових групах пасивний імунітет поступово послаблюється, активна ж продукція захисних антитіл формується повільно, зазначає estet-portal.com. У пубертатному періоді ступінь активного імунітету зростає, і тому рівень захворюваності віком від 16 до 20 років дещо знижується. Велике скупчення народу, недотримання особистої гігієни та поганий санітарний стан житла сприяють поширенню фрамбезії.
Симптоми фрамбезії та відмінність її від сифілісу
Фрамбезія за клінічним перебігом нагадує сифілітичну інфекцію.
Фрамбезія характеризується первинним афектом (шанкром) та подальшим формуванням вторинних еффлоресценцій з поширенням на весь шкірний покрив, ураженням слизових оболонок, кісток, суглобів.
На відміну від сифілісу, ураження внутрішніх органів та нервової системи не відбувається. Для фрамбезії характерна циклічність течії.
Періоди протікання фрамбезії:
- Інкубаційний – у середньому 3-4 тижні. На відміну від сифілісу, в якому немає продромального періоду, для фрамбезії характерний продромальний період, який починається з головного болю, ломоти в тілі, підвищеної температури, загального нездужання.
- Первинний період. Він починається з появи шанкеру.
- Вторинний період. Розвивається в середньому через 2-4 місяці від початку захворювання. Проявами вторинного періоду є виникнення поодиноких або численних папіломатозних вегетуючих висипів. піаном (фрамбезіом) на шкірі на волосистій частині голови >, у ділянках шкірних складок та навколо природних отворів.
- Третичний період. Цей період фрамбезії починається за відсутності лікування відразу після вторинного періоду або за кілька років. Виявляється утворенням гумм з подальшим їх виразкою. Загоєння виразок відбувається з утворенням рубців.
Типовою ознакою третинного періоду хвороби є пошкодження кісток. Якщо гумозний процес локалізується на обличчі, відбувається пошкодження кісток носа та твердого піднебіння. Розвиваються також шаблеподібні гомілки, що деформує монодактиліт. На відміну від сифілісу, при фрамбезії відсутня вроджена форма захворювання.
Аспекти лікування, профілактика та прогноз фрамбезії
Лікування фрамбезії передбачає застосування препаратів етіотропної дії, спрямованої на ерадикацію збудника інфекції. Призначається пеніцилін або його дюрантні препарати (біцилін, екстенцилін). Можна застосовувати інші антибіотики, зокрема тетрацикліни або цефалоспорини. Проводиться також індивідуалізована симптоматична та місцева терапія.
Хвороба рідко коли закінчується смертю, проте вона має хронічний перебіг і може призводити до інвалідності. Тому раннє виявлення хворих на фрамбезію та лікування їх є запорукою здорового населення.
Поділіться:
Додати коментар