Захворювання на дисгідроз шкіри було описано понад сто років тому, але причини його розвитку досі викликають суперечки у фахівців. Одні припускають його зв'язок із закупоркою потових залоз, інші схильні звинувачувати алергічну реакцію організму. Але дисгідроз шкіри сильно погіршує якість життя пацієнтів, оскільки, окрім занепокоєння від сильної сверблячки та печіння шкіри, він значно позначається на зовнішньому вигляді людини, а тому вимагає точної діагностики та своєчасного лікування. Симптоми, можливі ускладнення та методи лікування дисгідрозу шкіри читайте на estet-portal.com.
Причини та провокуючі фактори дисгідрозу шкіри
Дисгідроз шкіри називають ще водяницею, дисгідротичною екземою або помфоліксом (від грецького терміну, що означає "погане потіння"). Такі назви пов'язані, ймовірно, із зовнішніми проявами хвороби. Спочатку шкіру вражають дрібні прозорі бульбашки яскраво-рожевого кольору, які сверблять і не лопаються. Потім шкіра грубіє, потовщується і поступово починає лущитися, відходячи цілими шарами, так що зовні схоже, ніби вона вкрай пересушена взагалі позбавлена вологи, зазначає estet-portal.com. Етіологія дисгідрозу шкіри до кінця не з'ясована.
Один час вважалося, що хвороба розвивається через закупорку потових залоз, сьогодні фахівці вважають, що бульбашки на шкірі – ndash; це прояв алергічної реакції, швидше за все, на їжу , ліки або несприятливі фактори довкілля.
На розвиток дисгідрозу впливає і генетична схильність, а провокуючим фактором нерідко є стрес.
Провокаційні фактори дисгідрозу шкіри:
- порушення роботи залоз внутрішньої секреції, що регулюють роботу потових залоз;
- реакція на антибіотики;
- дія на шкіру репелентів, миючих засобів, гасу, фарб, лаків;
- аутоімунні захворювання;
- підвищена нервова дратівливість та емоційна нестабільність;
- розумова та фізична перевтома;
- синдром емоційного вигоряння;
- синдром хронічної втоми;
- неврози та психічні порушення.
Клінічні прояви та ускладнення дисгідрозу шкіри
Дисгідроз шкіри зазвичай вражає шкіру на долонях та пальцях кисті, рідше зустрічається на тильній стороні рук та на стопах. На шкірі з'являються дрібні, як шпилькова головка, щільні бульбашки з рожевою рідиною. Хворий скаржиться на сильний свербіж, набряклу і почервонілу шкіру, яка потім починає ще й сильно лущитися. Захворювання не заразне і не передається з предметами побуту або рукостисканнями.
У разі приєднання інфекції рідина в бульбашках набуває жовтуватого кольору, і вони перетворюються на гнійнички. Стан хворого погіршується, може виникнути лихоманка. Шкіра сильно свербить, болить, виглядає червоною та набрякою. Гнійнички можуть зливатися, утворюючи велике вогнище гнійного запалення. Тяжкість захворювання залежить від розмірів та кількості бульбашок.
До ускладнень дисгідрозу шкіри відноситься панарицій (гнійне запалення на пальці в області нігтя), лімфангіт (запалення лімфатичної судини, коли під шкірою прощупується хворобливий тяж).
Диференціювати дисгідроз шкіри потрібно, в першу чергу, зі скарлатиною, при якій може виникати аналогічне лущення шкіри.
Групи препаратів для лікування дисгідрозу шкіри
Основна умова успішного лікування дисгідрозу шкіри – виявлення початкової причини виникнення захворювання та її правильне усунення. Насамперед дерматолог відправляє пацієнта на обстеження та консультації в інших фахівців, щоб уникнути діагностичної помилки у визначенні причин лущення шкіри.
Медикаментозне лікування при дисгідрозі включає заспокійливі, протиалергічні, сечогінні засоби, а також препарати, що впливають на роботу відділів нервової системи, що контролюють функції потових залоз. Лікар призначає пов'язки з різними препаратами: наприклад, при інфікуванні бульбашок застосовують антибактеріальні препарати та антисептики. Лікування може проводитись вдома, але обов'язково під контролем фахівця. Рекомендується дієта з виключенням з раціону харчування глютеносодержащих продуктів.
У частини пацієнтів вдається досягти повного одужання. В інших випадках дисгідроз шкіри рецидивує через деякий час після завершення курсу лікування.
Поділіться:
Додати коментар