Дерматологічні прояви синдрому гіперандрогенії

На сучасному етапі запропоновано виділяти три підтипи вугрової хвороби у жінок залежно від дебюту захворювання, зокрема:

• персистуючий підтип (клінічні прояви починаються в підлітковому віці і переходять у зрілий вік),
• пізній / acne tard (клінічні прояви вперше виникають у віці після 25 років),
• рецидивуючий (клінічні прояви виникають у підлітковому віці, потім припиняються та відновлюються у дорослому віці).

У кожному з цих типів вугрової хвороби провідну роль відіграє ендокринний статус пацієнта.

Дізнайтеся у статті на estet-portal.com про клінічні прояви та симптоми, які зустрічаються у практиці лікаря-дерматолога, а також про сучасні підходи до лікування даної патології.

• Класифікація тяжкості вугрової хвороби
• Сучасні підходи до лікування вугрової хвороби
• Гіперандрогенія та дерматологічні захворювання
• Результати лікування вугрової хвороби при гіперандрогеніі

Класифікація тяжкості вугрової хвороби

Тяжкість клінічної течії вугрової хвороби у жінок визначається відповідно до класифікації, запропонованої Plewig & Kligman (2004) з наступною модифікацією Російського товариства дерматовенерологів (2010).

Читайте нас у Instagram!

За підрахунками кількості елементів та характеру висипу виділяється чотири ступені тяжкості вугрової хвороби:

1. Перший ступінь тяжкості вугрової хвороби характеризується виникненням на шкірі закритих та відкритих комедонів без запальних проявів (незапальна форма ураження).
2. Другий ступінь тяжкості характеризується наявністю комедонів, папул та рідкісних пустул, які супроводжуються запальними проявами.
3. Третій ступінь тяжкості вугрової хвороби характеризується виникненням комедонів, папул, пустул та одиночних кіст, а також виразними запальними проявами в ділянках ураження шкіри.
4. Четвертий ступінь тяжкості вугрової хвороби об'єднує всі зазначені вище елементи висипу, серед яких численні вузли та кісти, що супроводжуються запальною реакцією.
й. >

Три кита сучасного топічного менеджменту вугрів

Сучасні підходи до лікування вугрової хвороби

Лікування вугрової хвороби спрямоване на усунення:

• аномальної кератинізації в протоках сальних залоз;
• гіперсебореї;
• активність мікрофлори в сальних залозах;
• запалення.

Вибір запропонованих схем терапії вугрової хвороби залежить від тяжкості дерматозу.

Водночас, на сьогодні, недостатньо вивченим залишається питання про роль гормональних порушень у розвитку вугрової хвороби, не приділяється достатньої уваги діагностичним критеріям гормонального статусу організму у жінок, хворих на вугрову хворобу, і не розроблена диференційована терапія в залежності від гормональних порушеньй.

Гіперандрогенія та дерматологічні захворювання

Маніфестація синдрому гіперандрогенії при візуальному обстеженні пацієнток спостерігається лише у половини жінок з підтвердженими лабораторно-гормональними порушеннями, що формують стан гіперандрогенії.

Можна припустити, що виражені клінічні прояви синдрому гіперандрогенії діагностуються у більш віддалений період від початку змін у гормональному статусі жінки.

Прийом тестостерону та акне: як розірвати порочне коло

Маркерами надниркової гіперандрогенії вважається підвищення показників:

• 17-ОН-прогестерону;
• ДГЕА-с;
• тестостерону.

Підставою для змішаної гіперандрогенії є:

• збільшення вмісту пролактину в плазмі;
• підвищення кількості вільного тестостерону у плазмі крові.

Гіперандрогенія у жінок може бути обумовлена ​​синдромом гіперпролактинемії.

Внаслідок збільшення рівня пролактину в плазмі крові можливі патологічні зрушення, наприклад: збільшення продукції сквалену (попередник холестерину в сальних залозах), збільшення вмісту дегідроепіандростерону сульфату, що викликає гіпертрихоз.

Оскільки пролактин надає безпосередній або непрямий метаболічний вплив на всі тканини організму людини, навіть незначне збільшення його вмісту в плазмі може викликати гіперандрогенію.

Таким чином, гіперандрогенія справляє стимулюючу дію на сальні залози, збільшуючи обсяг шкірного сала.

Результати лікування вугрової хвороби при гіперандрогенії

Результати проведеного спостереження за жінками з вугровою хворобою, на тлі встановленого синдрому гіперандрогенії, після проведення 6-місячного курсу комплексної диференційованої антиандрогенної терапії вказували на відсутність клінічного рецидиву вугрової хвороби протягом року спостереження.

Через місяць від початку лікування реєструвалося деяке збільшення кількості запальних елементів вугрової висипки, що свідчило про загострення захворювання.

Через 4 місяці після початку лікування у всіх жінок реєструвалося суттєве зменшення кількості запальних елементів вугрової висипки, як поверхневих, так і глибоких, спостерігалося регрес комедонів та неглибоких запальних елементів, папуло-пустул.

Після 6 місяців лікування у 41,2% жінок реєструвався повний регрес елементів вугрової висипки, у 58,8% пацієнток було досягнуто значного клінічного поліпшення.

4 основні методи системної терапії вугрової хвороби

Таким чином, застосування диференційованої системної антиандрогенної терапії у жінок, які страждають на вугрову хворобу, з урахуванням типу гіперандрогенії (надниркових залоз, яєчниковий, змішаний) є патогенетично обґрунтованим, що дозволяє підвищити ефективність лікування та запобігає виникненню рецидивів дерматозу.

Кращі вітаміни для шкіри

 

 

Поділіться: