Флегмона відноситься  до захворювань, які можуть створювати загрозу для життя пацієнта, якщо не вжити своєчасних заходів щодо її лікування. Це гнійне запалення, що розвинулося в жировій клітковині, може провокуватися різними бактеріальними збудниками інфекції, розвиватися через запалення навколишніх тканин, мати різні форми та локалізації, посилюватись хронічними захворюваннями пацієнта. На початкових стадіях можливе консервативне лікування флегмони, але найчастіше вона потребує оперативного хірургічного втручання, щоб запобігти поширенню запалення.

Причини розвитку флегмони та класифікації її видів

Флегмона, або розлите гнійне запалення, розвивається через те, що через рану на шкірі в простір жирової клітковини потрапили хвороботворні мікроорганізми. Це найчастіше золотистий стафілокок, хоча можливі й інші бактерії. Збудники інфекції можуть потрапляти у простір клітковини як ззовні, а й із струмом крові чи лімфи. Флегмона не обмежується тільки жировою клітковиною – запалення може переходити на м'язи, кістки, внутрішні органи.

Види флегмони з різних факторів, які її спровокували:

За способом передачі інфекції:

  • первинна – через рану або садна на шкірі;
  • вторинна – від сусідніх запалених вогнищ інфекції (при карієсі, тонзиліті);
  • контактна – при прориві абсцесу чи карбункулу.

По локалізації:

  • підшкірна;
  • міжм'язова;
  • флегмона окремої частини тіла (стопи, кисті, шиї).
  • За характером розвитку в тканинах:
  • серозна;
  • некротична;
  • гнійна;
  • гнильна.

За характером прояву:

  • гостра або хронічна;
  • глибока або поверхнева;
  • відмежована або прогресуюча.

Симптоми флегмони та фактори, що її спричиняють її розвиток

У нормальних умовах мікроорганізми, здатні викликати флегмону, часто живуть на шкірі людини та не викликають хвороби. Сприятливими факторами розвитку флегмони стає ослаблення організму різними захворюваннями, зокрема хронічними (цукровий діабет, туберкульоз), імунодефіцит, загальне виснаження, що не дає протистояти інфекції.

Тяжкість перебігу флегмони залежить від виду бактерій, які проникли в жирову клітковину, та від її форми:

серозна – в області запалення скупчується ексудат, клітковина виглядає драглиста і просочена каламутною рідиною, межа запаленої області не виражена;

гнійна – каламутний жовтий або зелений ексудат, утворення виразок та свищів, при несприятливому розвитку гній проникає по підфасційних просторах на сусідні тканини;

гнилиста – тканини руйнуються з утворенням смердючих газів, відбувається гнильний розпад тканин. вони виглядають темно-зеленими, пухкими та слизькими;

некротична – виглядає як обмежене вогнище, тканини якого відторгаються і залишають після себе рану, на місці флегмони утворюються абсцеси;

анаеробна – є великі ділянки некрозу, тканини темні сірі, виділяється смердючий запах, при пальпації чути хрумкання тканин через бульбашки газу, оточуючі тканини виглядають як варені, але не червоніють.

Основні принципи лікування різних форм флегмони

Оскільки флегмона відноситься до загрозливих для життя захворювань, основний принцип її лікування полягає в хірургічному розтині гнійного вогнища, очищенні та дренуванні. Обов'язковою є антибіотикотерапія з урахуванням збудника інфекції. Для відторгнення відмерлих   ділянок тканини використовують протеолітичні ферменти, рану прикривають пов'язками з антибактеріальною маззю, для стимуляції відновлення шкірного покриву застосовують пов'язки з троксевазином, маслом обліпихи. Обов'язково паралельно проводиться терапія, спрямована на зміцнення захисних сил організму, вітаміни, імуномодулюючі препарати.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити