Що необхідно знати про утворення каменів у нирках

Існує величезна кількість причин звернення пацієнтів за медичною допомогою до лікаря уролога, але більшість урологічних патологій не вимагають негайного надання медичної допомоги. Сечокам'яна хвороба є саме тим урологічним захворюванням, яке тривалий час протікає безсимптомно, і проявляється спонтанно та гостро у вигляді ниркової кольки. На утворення каменів у нирках впливає безліч різних факторів, а знання про види та розміри каміння відіграють важливу роль у виборі лікувальної тактики. Отже, як утворюються і які розрізняють каміння в нирках та сечоводах.

Які фактори впливають на утворення каменів у нирках

На розвиток сечокам'яної хвороби впливає безліч різних факторів. Для того щоб у нирці утворився камінь необхідно дві основні умови: етіологічний фактор і умови, що привертають до каменеутворення. Етіологічним фактором, по суті, є фізико-хімічні процеси порушення кристалізації та колоїдної рівноваги. При цьому сеча повинна містити перенасичений розчин солей, з яких формується камінь. У той же час вміст у сечі речовин, які пригнічують формування кристалів, повинен бути знижений. Основними факторами, що спричиняють утворення каменів у нирках, є супутні захворювання, такі як тубулопатії та хронічний пієлонефрит, спосіб життя, особливості харчування та питного режиму.

Класифікація каменів у нирках за їх хімічним складом

Хімічний склад каменів у нирках залежить насамперед від загального стану організму та місцевих факторів. Кожен камінь має органічну матрицю, що покривається солями кальцію. Розрізняють такі види каменів у нирках:

• камені з оксалатів кальцію – складаються із солей кальцію щавлевої кислоти, їх кристали мають форму колючки, забарвлені у кольоровій гамі від темно-коричневого до чорного кольору;
• фосфатні та фосфатно-магнієві камені – містять кальцієві солі фосфорної кислоти, вони мають круглу форму, сірий колір, каміння досить м'яке та пухке;
• карбонатні камені – складаються з кальцієвих солей вугільної кислоти, мають однорідний склад, білий колір, досить пухкі;
• уратне каміння – камені із сечової кислоти та її солей, тверді, рівні, жовто-цегляного кольору;
• цистинові камені – складаються із сірчаної сполуки амінокислоти цистину, жовтого кольору, круглої форми, мають гладку поверхню та м'яку консистенцію;
• холестеринове каміння – складаються з холестерину, м'яке, тендітне каміння чорного кольору;
• білкове каміння – складаються з фібрину з домішкою солей та бактерій, білого кольору, м'які та плоскі.

Коралоподібне каміння – особливий вид ниркових конкрементів

На окрему увагу заслуговують коралоподібні камені в нирках, особлива форма яких обумовлює клінічний перебіг такого виду сечокам'яної хвороби. Коралоподібні камені складаються з амонію, фосфату магнію та фосфату кальцію. Таке каміння локалізується в ниркових баліях і чашках, і в міру свого зростання можуть поширюватися на всю чашкову систему. Коралоподібні камені, немов зліпок, повторюють форму чашково-мисливської системи нирки. У процесі зростання коралоподібного каміння розрізняють три основні ступені:

1. При першому ступені камінь у нирці практично повністю знаходиться в нирковій балії, але має своєрідні відростки у бік чашок нирки.
2. При другому ступені відростки коралоподібного каменю заповнюють все більші чашки нирки.
3. При третьому ступені коралоподібний камінь повністю заповнює ниркову балію і чашки, утворюючи гілки на рівні малих чашок.

На яких рівнях ниркові камені можуть викликати обструкцію

Камінці в нирках можуть бути одиничними та множинними, що має принципове значення для вибору лікувальної тактики. Під час діагностики важливо уточнювати форму, розмір та локалізацію каменів, оскільки місце, в якому каміння може викликати обструкцію, багато в чому зумовлює клінічну картину та подальший перебіг патологічного процесу. Виділяють три основні області ризику, де камінь може спричинити обструкцію:

• лоханочно-сечовідний сегмент – у цій галузі широка балія звужується до 2-3 мм. і переходить до сечоводу, що має діаметр до 19 мм.;
• область, де сечовід перетинає верхній край входу в таз – при перехресті з клубовими судинами діаметр сечоводу звужується до 3-4 мм.
• міхурово-сечовідний сегмент – сечовод у цій галузі також звужується до 2-4 мм.