Як часто практикуючі лікарі під час огляду пацієнта звертають увагу на його долоні та стопи, оцінюючи їх розмір? Напевно, досить рідко, адже, начебто, яку корисну інформацію такий огляд може надати? Тим не менш, саме збільшення розмірів долонь, стоп та деяких інших частин тіла є головним симптомом розвитку гормонпродукуючої аденоми гіпофіза, що викликає захворювання на акромегалію.
Щорічно реєструється 3-4 випадки акромегалії на 1 мільйон населення. Імовірність того, що на прийом до лікаря будь-якої спеціальності може прийти такий пацієнт, досить висока. Тому практикуючим лікарям необхідно володіти достатньою кількістю інформації про те, якими симптомами може виявлятися акромегалія.
Чому аденома гіпофіза може викликати акромегалію?
Акромегалія – це захворювання ендокринної системи, при якому відбувається хронічна гіперпродукція гіпофізом гормону росту. СТГ. Якщо така патологія відбувається у молодому віці – ndash; розвивається гіпофізарний гігантизм – прискорене зростання кісток скелета та м'яких тканин. При цьому пацієнти чоловічої статі можуть досягати зростання більше 200 см., а жіночої –; понад 190 см.
Якщо гіперпродукція соматотропного гормону відбувається у старшому віці – розвивається акромегалія, при якій диспропорційно ростуть кістки, м'які тканини та внутрішні органи, а це означає, що патологія, спровокована розвитком аденоми гіпофіза, зачіпає всі системи організму.
Клінічна картина акромегалії: основні симптоми
У клінічній картині акромегалії на перший план виходить збільшення розмірів кистей та стоп. Відбувається укрупнення рис обличчя: нижньої щелепи, надбрівних дуг та вилиць. Розростаються і м'які тканини – ndash; вуха, язик і ніс, товсті пальці, вони мають характерний сигароподібний вигляд. Збільшуються також і розміри внутрішніх органів. спланхномегалія, що призводить до розвитку їхньої патології: цирозу печінки, пневмосклерозу, кардіоміопатії, фіброзу підшлункової залози.
Розростання м'язових тканин у результаті призводить до виникнення міопатії – м'язи втрачають свою скорочувальну здатність. Легеново-серцева недостатність може призвести до смерті пацієнта, саме тому акромегалію так важливо вчасно виявляти і лікувати.
Виділяють кілька ступенів тяжкості акромегалії:
- при легкому ступені акромегалії пацієнт добре справляється зі звичайним фізичним навантаженням і не потребує госпіталізації;
- при середньому ступені тяжкості пацієнт не в змозі виконувати фізичні навантаження і майже половину активного часу дня відчуває втому;
- при тяжкому ступені акромегалії пацієнт не може обслуговувати себе сам і практично повністю дотримується постільного режиму.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики акромегалії
Діагностика акромегалії ґрунтується насамперед на лабораторних аналізах. Необхідно дослідити рівень СТГ, для цього проводиться спеціальний тест із глюкозою. Після прийому глюкози рівень СТГ вимірюється через півгодини, годину, півтори та дві години. У нормі рівень СТГ після прийому глюкози повинен знижуватися, при акромегалії ж навпаки відзначається його підвищення.
Важливим лабораторним критерієм акромегалії є дослідження інсуліноподібного фактора росту, що також підвищується при цьому захворюванні. Інструментальні методи діагностики, такі як рентгенологічне дослідження, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія дають інформацію про розширення турецького сідла, що говорить про розвиток аденоми гіпофіза.
Консервативні та хірургічні методи лікування акромегалії
Лікування акромегалії може бути консервативним та хірургічним. Консервативне лікування спрямоване насамперед на усунення симптомів захворювання. З цією метою пацієнтам з акромегалією призначаються гормональні препарати, що пригнічують надмірну вироблення СТГ. Якщо є протипоказання до прийому гормональних препаратів – ndash; пацієнтам рекомендується проведення променевої терапії.
Але повністю усунути захворювання можна лише за допомогою оперативного втручання. Пацієнтам з акромегалією виробляють ендоскопічне трансназально-транссфеноїдальне видалення аденоми гіпофіза. Після хірургічного втручання повна ремісія захворювання спостерігається практично у 70% пацієнтів.
Поділіться:
Додати коментар