Було так, що на прийом до лікаря звертається пара зі скаргами на неможливість зачати дитину. Після докладного збору анамнезу, тривалих лабораторних та інструментальних обстежень обох партнерів жодної видимої патології не виявляється. І прохідність маткових труб не порушена, і гормональне тло жінки в повному порядку, і постановка діагнозу чоловічої безплідності не має жодних підстав. У такому разі лікарю слід подумати про третю, що набагато рідко зустрічається, і тому менш вивчену і зрозумілу причину жіночої безплідності – імунопатологію.
Антитіла до сперматозоїдів провокують імунологічну безплідність
Імунологічне безпліддя зумовлене виробленням в організмі жінки антитіл до сперматозоїдів чоловіка. Антитіла до сперматозоїдів можуть виявлятися у піхві, ендометрії, маткових трубах, яєчниках, але найчастіше антитіла можна виявити у слизу цервікального каналу. Цей слиз є біологічним бар'єром, що захищає порожнину матки від влучення інфекційних агентів. Природою запрограмовано так, що в найбільш сприятливі для зачаття дні циклу змінюються властивості слизу шийки: зменшується її щільність, знижується pH і рівень імуноглобулінів, що захищають матку від інфекції. При імунологічній безплідності імуноглобуліни А та G значно підвищені протягом усього менструального циклу, а саме до них відносяться антиспермальні антитіла.
Чому виникає імунологічна безплідність: основні причини
На сьогоднішній день відомо близько 40 антигенів еякуляту, які здатні спровокувати синтез антитіл. Існує кілька передбачуваних причин, що провокують вироблення антитіл до сперматозоїдів організмом жінки. Насамперед це інфекційний процес статевих органів, при якому інфекційний агент сам по собі є антигеном, до якого виробляються антитіла, і може відбуватися перехресна реакція. Будь-які хірургічні втручання на внутрішніх статевих органах жінки, особливо аборти, вишкрібання та встановлення внутрішньоматкової спіралі є дуже сильними імунними атаками на організм жінки, які також провокують вироблення антитіл. Крім того, генетична схильність також може відігравати певну роль у виникненні імунологічної безплідності.
Дослідження, що використовуються для діагностики імунологічної безплідності
Діагностика імунологічної безплідності є досить складним процесом. Підозрювати саме цю патологію починають тільки тоді, коли виключають решту можливих причин безпліддя. Крім визначення підвищених імуноглобулінів А та G у крові жінки, існує кілька специфічних методів діагностики імунологічної безплідності. Тести спонтанної аглютинації сперматозоїдів у желатині дозволяють визначити антиспермальні антитіла у насінній плазмі. Скринінговим тестом визначення антитіл у крові жінки є реакція Ізожіма, при якій проводиться іммобілізація сперматозоїдів. Імунофлюоресцентний аналіз дозволяє визначити спермальні антитіла в крові як чоловіки, так і жінки. Посткоїтальний тест Шуварського-Хунера та проба Курцрокка-Міллера, яка є тестом контакту сперми з шийковим слизом,
Які методи допоможуть вилікувати імунологічну безплідність
Лікування імунологічного безпліддя є досить складним та тривалим процесом. Насамперед парі рекомендується застосування презервативів протягом не менше півроку. Таким чином, в організмі жінки припиняється продукція антитіл до сперматозоїдів чоловіка. Застосовуються імуносупресори для придушення імунної реакції. Глюкокортикостероїди призначаються у невеликих дозах на 2-3 місяці, або ударним курсом на 7 днів безпосередньо перед овуляцією та спробою зачаття. Запліднення «відмитими» сперматозоїдами передбачає обробку їх фізіологічним буфером з додаванням альбумінів або сироватки крові людини, внаслідок чого антитіла видаляються з їхньої поверхні, і такими сперматозоїдами роблять спробу запліднення. Досить поширений метод запліднення у вигляді використання донорської сперми.
Поділіться:
Додати коментар