Після аварії на ЧАЕС кількість людей із хворобами щитовидної залози зростає у геометричній прогресії. Забруднення атмосфери та дефіцит йоду в продуктах харчування та у воді вражає щитовидну залозу багатьох людей, які мають генетичну схильність до захворювань щитовидної залози. Ці зміни проявляються деякими морфологічними формами. Докладніше про захворювання, діагностику та схеми лікування патологій щитовидної залози читайте на estet-portal.com.
Вогнищні утворення в щитовидній залозі. Вузловий зоб
Вузловий (багатовузловий) зоб – клінічне поняття, яке поєднує всі процеси, при яких виявляються вогнищеві утворення у щитовидній залозі. Ці утворення мають капсулу та визначаються при пальпації чи візуально, вони характеризуються морфологічними ознаками.
Поняття вузловий зоб поєднує багато патологічних процесів у щитовидній залозі. Це вузловий колоїдний зоб, гіпертрофічна форма аутоімунного тиреоїдиту, при якому формуються хибні вузли, фолікулярна аденома, солітарна кіста та рак щитовидної залози.
Залежно від кількостей виявлених вузлів виділяють солітарний вузловий зоб - при одному інкапсульованому освіті, багатовузловий зоб – при виявленні множинних утворень, конгломератний зоб – кілька утворень, які спаяні один з одним, та дифузно-вузловий зоб – вузли на тлі дифузного збільшення залози.
Процеси, що призводять до розвитку синдрому вузлового зоба
Серед причин розвитку вузлового зоба основним є дефіцит йоду в організмі. За наявності дефіциту йоду у щитовидній залозі можуть утворюватися кісти, заповнені кістозною рідиною. Ці кісти утворюються внаслідок дрібних крововиливів, дистрофії колоїдних вузликів та гіперплазії одиничних фолікулів.
За наявності дефіциту йоду щитовидна залоза піддається дії стимулюючих факторів, які забезпечують продукцію потрібної кількості тиреоїдних гормонів. Внаслідок цього формується дифузний еутиреоїдний зоб. При цьому окремі клітини залози виявляються більш чутливими до таких стимулюючих впливів та набувають переваги в зростанні. Так утворюються вузли та кісти у щитовидній залозі, і з'являється синдром вузлового зоба.
Пухлини щитовидної залози розвиваються за іншою схемою. Їхнє утворення пов'язане з наявністю в залізі клітин, які мають високий ростовий потенціал, вони формують локально - домінантні вогнища. У формуванні пухлин беруть участь ендогенні ростові фактори (ТТГ, ІФР-1), мутації ras-онкогенів.
Основні методи діагностики захворювань щитовидної залози
При обстеженні пацієнта насамперед потрібно запитати про можливе проживання його в районі йодного дефіциту. з'ясувати наявність захворювань щитовидної залози у родичів (особливо медулярного раку), а також тривалість існування зоба, динаміку його зростання, з'ясувати, чи є зв'язок між початком виникнення хвороби та іонізуючим випромінюванням. Також важливо звернути увагу на голос пацієнта, запитати, чи він не змінився останнім часом, з'ясувати наявність неприємних симптомів при ковтанні їжі та рідини. Важливо не пропустити наявність симптомів тиреотоксикозу (аритмія, підвищення ЧСС, артеріального тиску, тремор кінцівок, екзофтальм, швидке схуднення).
Під час огляду та пальпації щитовидної залози можна побачити патологію, закинувши голову пацієнта назад. При пальпації залози можна охарактеризувати щільність та консистенцію залози. Обов'язково при огляді лікар повинен пропальпувати лімфатичні вузли на шиї.
У лабораторних дослідженнях захворювань щитовидної залози має значення визначення ТТГ, вільних Т3 та Т4. А ось визначення антитіл до клітин залози та тиреоглобуліну в діагностиці вузлового зоба, за рекомендаціями асоціації ендокринологів, є недоцільним.
Визначення кальцитоніну потрібне, якщо у родичів пацієнта передбачається медулярний рак щитовидної залози.
УЗД проводять при підозрі на будь-яку патологію щитовидної залози.
Сцинтиграфію ЩЗ роблять при диференціації діагнозу між зобом та іншими захворюваннями, а також при загрудинному розташуванні зоба та виявленні ектопування тканин ЩЗ.
ТАБ-метод, який застосовується для виключення злоякісної патології ЩЗ. МРТ і КТ показано у випадках загрудинного розташування зоба.
Алгоритми лікування захворювань щитовидної залози в залежності від процесу в ній
Якщо є підозра на вузловий зоб проводять пункційну біопсію. Від її результатів залежить тактика лікування захворювань щитовидної залози.
- Колоїдний зоб – спостереження пацієнта, терапія препаратами йоду, супресивна терапія, оперативне лікування.
- Аутоімунний тиреоїдит – спостереження, замісна терапія.
- Рак щитовидної залози – оперативне видалення частини залози, терапія радіоактивним йодом, супресивна терапія левотироксином.
- Фолікулярна неоплазія (аденома) – оперативне лікування із проведенням термінового гістологічного дослідження.
Спостереження означає щорічну оцінку функціонування залози шляхом контролю гормонів ТТГ, вільних Т3 та Т4. Супресивну терапію проводять препаратами тиреоїдних гормонів з метою зниження ТТГ. Терапія йодом ефективна при дифузному колоїдному зобі. Застосовують йодид калій.
Такі методи, як етанолова абляція та інші малоінвазивні методи, ще не були оцінені в багаторічних дослідженнях.
Хоча у розвитку патологій щитовидної залози сприятлива роль належить спадковим чинникам і дефіциту йоду, але за частих стресових ситуаціях, як психіки, так організму, шанси прояви захворювань щитовидної залози дуже підвищуються. Адже щитовидна залоза реагує на дрібні зміни в організмі і своїми гормонами контролює багато процесів. Тому, щоб зберегти щитовидну залозу, потрібно відмовитися від шкідливих звичок, нормалізувати харчування та психоемоційне тло. Людям, у яких виявлені патології щитовидної залози, за якими потрібно спостереження, варто більше відпочивати, частіше бувати на свіжому повітрі та уникати тривалого перебування під прямим сонячним промінням.
Додати коментар