Багато моїх друзів ніяк не пов'язані з медициною або пов'язані, але, так би мовити, першопрохідники своєї справи (нікого в сім'ї з медиків не знайшлося), часто ставили мені, скажімо, докір, що мовляв у тебе ж мама лікар , у тебе бабуся лікар... Послухавши це все, захотіло розвіяти чи підтвердити міфи про медичну сім'ю!
Круто, коли хворієш, навколо тебе одні фахівці, всі дбають!
Круто, воно звичайно так, але одразу зазначу, що у лікарів емоції – справа контрольована, тому дитину свою звичайно шкода і т.д. і тп., ну а тепер за фактом поглянемо на ситуацію (наводжу приклад на застудному захворюванні):
- Швидкий огляд проведено.
- Що там слухати, і так все чутно.
- Температура?! Нічого, до 39.0 потерпить, сам організм повинен боротися!
- Нежить – краплі. Не пройде за пару днів, будемо сіллю вигрівати.
- Все. А ні, ще для горла пшикалку і більше рідини пити.
- Ось тепер усе. З роботи наберу.
При цьому всім головне з дитиною домовитися, що на хворобу ти їй даєш три дні, не більше. Хош, не хош, а у понеділок до школи.
Жалості звичайно не дочекаєшся, тому що якщо тебе починають шкодувати – тобі є сенс хворіти.
Зв'язки, завжди є потрібні зв'язки
Ось це, мабуть, найбільший плюс! Якщо ти не дай Боже чимось захворів – завжди є дядько Володя-хірург, тітка Олена-окуліст, Наталія Степанівна-гематолог і таке інше. Ти ніколи не підеш у поліклініку записуватись на прийом і не тому, що поліклініки погані, а тому що як же без блату?!
Просто так простим смертним іти? Ні… Так не роблять у медичній сім'ї.
Кількість знайомих величезна, вдячні пацієнти завжди готові допомогти, але тільки звернутися незручно... Хоча в будь-якій екстреній ситуації вихід є!
Батьки-лікарі набагато краще розуміють дітей
Звичайно, вони розуміють дітей! А так само, вони сильні в психології та психіатрії, знають, коли в тебе зміни гормонального фону (перехідний вік) і, звичайно ж, знають, коли ти здоровий (фігушки ти прогуляєш школу чи бодай одне додаткове заняття)!!!
>Як ви розумієте, входити в образи і вимагати своє шляхом істерики безглуздо – тебе швидко продіагностували та перестали звертати увагу. Кричи, не кричи – з тобою вже все зрозуміло. Ну ясна річ, ти ж не ідіот, перестаєш кричати і починаєш думати.
На цьому моменті і створюються зачатки майбутнього лікаря! Ти починаєш шукати способи, як би досягти свого і після довгих роздумів так і знаходиш. (Просто тому, що вони все-таки батьки. І насправді ніхто на тебе не забив, вони просто не реагують на твої маніпуляції).
Ти точно знаєш, ким ти хочеш бути
Що так, то так! З дитинства слухаючи всякі розповіді про робочі моменти за вечерею або, особливо багато історій у головне свято День Медичного Працівника, волею неволею починаєш спокійніше ставитися до багатьох стресових ситуацій.
У 11 років я вирішила, що хочу бути ветеринаром, а в 14 вже вступила до медичного ліцею і далі в медичний інститут.
Але ось тут починається нова фаза: ти будеш «Світилом науки», маєш не підвести сім'ю! А особливо, якщо ти з відомим прізвищем – успіхів та удачі в нашому університеті!
Лікарі – не люди, ну чи не зовсім люди
Зібратися в екстреній ситуації та приймати рішення – легко! Вжити необхідних дій – знаємо можемо практикуємо. Стресостійкість на межі фантастики.
Зручно, завжди своїх вилікуєш
Справді, все знаєш і можеш, ну чи хоча б маєш уявлення і хоч приблизно розумієш, що робити. Але, чесно кажучи, своїх лікувати не дуже приємно. Або не можеш відключити емоції і зробити те, що потрібно, або, все-таки відключаєш їх, ставишся як до будь-якого іншого пацієнта, а вони ображаються.
Лікарі – окрема діаспора
Якщо тобі таки вдалося стати лікарем – ти у банді! Люди поза банди тобі ну прямо скажемо, недалекі чи мало розуміють. Лікарі це окрема релігія, я сказала б. Так, ви визнаєте існування Бога в різних його проявах, але при цьому ви абсолютно спокійно ставитеся до смерті і говорите про неї (що, як виявилося, не багато хто може… дивно!).
Поговорити про важкі випадки у практиці – із задоволенням, розібрати дивну ситуацію – завжди готовий, чорний гумор – загорніть два!
Щоправда, психологія змінюється, сильно змінюється, але це лише допомагає розібратися на життєвій дорозі.
Наприклад, ти бачиш агресивну людину. Він злитися, кричить на тебе, а ти в голові вже підозрюєш у нього діагноз професійного вигоряння або обсесивно-компульсивного синдрому... І, не повіриш, жити ставати легше, тому що людина, яка так нестримно на тебе зривається поступово ставати пацієнтом, а на пацієнтів, як відомо, не ображаються. Людина ж не здорова – чого ображатись?!
Про себе хотілося б додати, що жити у медичній сім'ї неймовірно круто! Ти особистість, тому що ганчіркою в такому ритмі життя вирости неможливо.
Ти знаєш, що робити в будь-якій ситуації, а якщо не знаєш – просто робиш. Підсвідомість на пару з інтуїцією вже всі прорахували та знають, що так буде добре, а якщо й не впевнені, то хоч здогадуються!
А що найважливіше – у тебе колосальна підтримка та взаємодопомога. Ти не один, чим можуть похвалитися далеко не всі!
Додати коментар