Досліджуючи реакцію мозкової діяльності під час молитви, аналізуючи при цьому електроімпульси, учений з Данії зробив висновок, що ті, хто молиться під час прохання Господа, сприймають його як реальну особистість, але коли людина звертається до нього з завченою молитвою, картина виглядає дещо по-іншому.
У журналі New Scientist було оприлюднено наукові результати дослідження, проведеного нейропсихологом Уффе Шйодтом з університету Аархуса. У цьому досвіді було задіяно групу віруючих, яка спочатку зверталася з молитвою до Бога, а потім їх просили звертатися з проханнями до вигаданих істот. Результат показав, що звернення до міфічних образів на противагу Богові прилади зареєстрували як фіктивне.
Коли ті, хто молиться, зверталися до Господа своїми словами, під час молитви виникали ті ж імпульси, що й при розмові з близькою людиною. Випробувані навіть намагалися уявити реакцію співрозмовника з їхніми словами, і прилади вказували на імпульси, як із розмові з живою людиною. Ефект завченої молитви був таким самим, як і від вивченого вірша: були задіяні ті ж ділянки головного мозку.
Джерело estet-portal.com
Додати коментар