Деякі захворювання ротової порожнини лікуються призначенням антибактеріальних препаратів. Але бактеріальна флора в ротовій порожнині може бути стійкою до деяких груп антибактеріальних препаратів. Сучасні методи молекулярної діагностики у стоматології відкривають нові можливості у вивченні етіології та патогенезу захворювань порожнини рота. Адже ідентифікація маловивчених бактеріальних організмів, які сприяють розвитку патологічних процесів у тканинах щелепно-лицьової області, надаватиме велику користь у лікуванні хвороб ротової порожнини.

Універсальні праймери – різновид молекулярної діагностики

На сьогодні як молекулярна діагностика використовують універсальні праймери, що характеризують весь мікробний біоценоз. І тому застосовують метод культивування. Через об'єктивні обмеження методу ПЛР та імунохімічного аналізу потрібно перевірити праймери та антитіла на чистій культурі бактерій. Після такої перевірки можливе застосування нових препаратів у молекулярній діагностиці пародонтиту та інших патологій ротової порожнини.

Під час лікування запальних захворювань пародонту часто застосовуються антибіотики.

Проте існує проблема, яка полягає у виборі групи антибактеріальних засобів, контролі їх ефективності та виявленні резистентності бактерій до призначеної групи антибактеріальних препаратів. Такі проблеми можуть бути вирішені за допомогою молекулярної діагностики.

Оскільки призначення антибактеріальних препаратів нерідко проводиться без урахування вищезазначених факторів, впровадження молекулярної діагностики, зокрема ПЛР, є досить актуальним питанням у клінічній стоматології.

Методи молекулярної діагностики в стоматології:

  • універсальні праймери;
  • ПЛР;
  • детекція продуктів ампліфікації.

 sovremennaya-molekulyarnaya-diagnostika-v-stomatologii

Роль молекулярної діагностики у вивченні генів

Використання методів молекулярної діагностики сприяє розвитку досліджень у сфері вивчення генів, які є стійкими до антибіотиків. Наприклад, ПЛР була використана з метою визначення локусів ДНК, які стійкі до еритроміцину та тетрацикліну у анаеробів. Місцеве призначення тетрацикліну може сприяти появі ПК бактерій, які є стійкими до цього препарату.  За даними деяких досліджень, приблизно 12% бактерій ротової порожнини є стійкими до препаратів тетрациклінового ряду.

Не менш цікаві результати продемонстрували дослідження зразків зубних бляшок та слини, отримані від 20 здорових дорослих, які не приймали антибіотики протягом 3 місяців. Було виявлено 8 класів генів стійкості до тетрацикліну, що кодують рибосомний білок. Гени стійкості грамнегативних бактерій локалізуються по всьому геному і пов'язані з великими плазмідами, що переміщаються. Гени стійкості бактерій розміщені на малих плазмідах, що передаються.

Молекулярна діагностика виявляє розташування генів стійкості до антибіотиків

Доведено, що деякі бактерії поширюють гени стійкості до тетрацикліну за допомогою транспозонів.

Було встановлено, що багато видів бактероїдів мають велику кількість хромосомних елементів із геном стійкості до тетрацикліну. Дані елементи вбудовані в хромосому бактеріоїдів та самостійно передаються від хромосоми донора до хромосоми реципієнта.

Таким чином, вивчення стійкості мікробної флори ротової порожнини до антибактеріальних препаратів є актуальним та пріоритетним напрямком у стоматології. Велике значення у цьому напрямі має молекулярна діагностика.