Як не пропустити туберкульозний бронхоаденіт?

Бронхоаденіт – це ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, він є проявом первинного туберкульозного комплексу. Туберкульоз внутрішньогрудних вузлів рідко буває наслідком перенесеного первинного комплексу.

Симптоматика бронхоаденіту безпосередньо залежить від того, які вузли уражені - трахейні, трахеобронхіальні, бронхолегеневі, біфуркаційні або латеральні аортальні. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів найчастіше зустрічається у дитячому віці. Як діагностується туберкульозний бронхоаденіт? У чому полягає складність діагностики та чому?

Види та форми туберкульозного бронхоаденіту

Виділяють такі форми туберкульозу лімфатичних вузлів: інфільтративна, пухлиноподібна та мала - коли на рентгенограмі у прямій проекції змін не виявляється, їх видно на КТ або бічній рентгенограмі. Останнім часом досить часто виявляється саме такий варіант бронхоаденіту.

Інфільтративну форму дуже складно відрізнити від пухлиноподібної, тому запропоновано за морфологічними змінами відрізняти гіперпластичну форму, казеозну та індуративну.

• Гіперпластична форма характеризується наявністю оборотних змін, оскільки в лімфатичному вузлі присутні лімфоїдна тканина та епітеліоїдні горбики.
• При казеозній формі вузол являє собою казеому. Це найважча форма бронхоаденіту.
• Для індуративної форми характерне розростання фіброзної тканини.

Які симптоми розвитку бронхоаденіту повинні насторожити?

Наявність бронхоаденіту проявляється підвищенням температури до 38-39⁰С, яка незабаром може трохи знизитися і залишатися субфебрильною. Діти починають вночі сильно потіти без особливих причин, зникає апетит і з'являється кашель, який нагадує кашель при кашлюку. Кашель турбує вночі, спочатку він сухий, а потім починає відкашлювати мокротиння.

У зв'язку з вакцинуванням дітей, проведенням хіміопрофілактики, госпіталізацією та тривалим лікуванням хворих з активними формами туберкульозу клінічні прояви ураження лімфатичних вузлів при туберкульозі з роками стає дедалі стертішою. Всі симптоми бронхоаденіту виражені незначно і рідко, коли змушують звернутися до лікаря.

Роль рентгенографії в процесі діагностики бронхоаденіту

Діагностувати бронхоаденіт дуже складно, оскільки процес розвивається у глибині грудної клітки. Тому перкуторно можна нічого не виявити, аускультативно можна почути сухі хрипи, що навряд чи дасть підстави запідозрити туберкульоз. Таким чином, тільки рентгенограма грудної клітки дає можливість діагностувати процес.

При цьому обстеження потрібно проводити не тільки у прямій проекції, а й у бічній та задній, оскільки тінь лімфатичних вузлів може ховатися за тінню серця. Велике значення у діагностиці бронхоаденіту має томографія трахеобронхіального дерева. Щоб виключити зайве опромінення дітей, томографію проводять лише за наявності переконливих клінічних симптомів та за відсутності будь-яких патологій на рентгенограмі грудної клітки. 

Пі рентгенологічному обстеженні виявляється тінь у тканині легені та усунення органів середостіння у бік ателектази. Це симптом Гольцкнехта – Якобсона. Прикореневі бронхоектази та ателектази, що залишаються, іноді стають показанням до оперативного втручання.

Супутні симптоми та наслідки бронхоаденіту. Чим може закінчитися процес?

Туберкульозний бронхоаденіт найчастіше має односторонній характер. У поодиноких випадках вузли уражаються з двох сторін, коли розвивається перифокальне запалення легеневої тканини з розвитком симптому метелика. У хворих на туберкульозний бронхоаденіт можуть спостерігатися ознаки здавлювання органів середостіння, що супроводжується ускладненням проходження їжі.

У загальному аналізі крові спостерігаються такі зміни - лейкоцитоз, прискорена ШОЕ та лімфопенія при казеозній пневмонії.

Наслідком перенесеного туберкульозного бронхоаденіту може бути склероз кореня легені, внаслідок чого утворюються прикореневі бронхоектази, які можуть провокувати легеневі кровотечі. Такі зміни в легенях можна виявити лише при бронхографії чи бронхоскопії.