Життєві обставини, щоразу протиставляють наші інтереси, інтересам інших людей, змушуючи знаходити вихід із різних конфліктних ситуацій. Кожна людина робить це своїм улюбленим способом. Хтось йде напролом, домагаючись поставленої мети, хтось, намагаючись уникнути конфлікту, вважає за краще поступитися. Далеко не всім властиве вміння, не відступаючи від своєї думки та не змінюючи своїх бажань, відстоювати свою позицію.
Поєднання самоповаги та спокійної впевненості у собі, вміння уникати імпульсивних вчинків та усвідомлено відповідати за свої дії сучасні психологи називають асертивністю. Разом з estet-portal.com розберемося, яких принципів у вихованні дитини слід дотримуватись, щоб прищепити йому асертивність і які основні, найбільш грубі помилки у батьківському вихованні перешкоджають досягненню цієї мети.
Асертивність: скажімо рішуче «ні» беззаперечному підпорядкуванню
Зрозуміло, абсолютно слухняна дитина, покірна волі старших, здається справжнім скарбом для багатьох батьків та педагогів. Однак така, на їхню думку, повна безпроблемність здатна принести дитині чимало труднощів, як тільки вона стане старшою. У глибині душі такий малюк переконаний, що батьки (вихователі або вчителі) ніколи не любитимуть його, якщо він буде непокірливим і неслухняним, а вміння слідувати чужій волі. його єдина перевага.
Наслідки абсолютної довіри до авторитету неминуче відгукнуться вже найближчим часом, оскільки така особистість є ідеальним об'єктом для маніпуляцій. Домогтися підпорядкування від такої людини не складно, адже вона звик вважати це нормою з самого дитинства. Такі люди, як правило, не вміють протистояти тиранії, вони швидше віддадуть перевагу способу задобрити тирана (начальника, колегу, партнера в особистому житті), ніж підуть на конфлікт. Але ж ви не хочете такого майбутнього своїй дитині?
Малюк повинен розуміти, що якщо мама змушує його прибирати іграшки або не купує морозиво, то для цього є певні, цілком зрозумілі причини. Такий підхід до діалогу між батьками та дітьми допоможе уникнути формування звички сліпо та бездумно підкорятися чиїйось волі.
Уникнути такого перекосу в вихованні не так вже й складно, але, зрозуміло , це вимагатиме від вас деяких зусиль. Насамперед, необхідно позбутися звички наполягати на беззаперечному виконанні своїх вимог. Вам потрібно доступно пояснити дитині (враховуючи особливості її віку), навіщо ви вимагаєте від неї виконання певних дій і що-небудь їй забороняєте. Розвивати асертивність необхідно з самого дитинства.
Прищеплюємо асертивність: вчимо дитину приймати обдумані рішення
Одна з найважливіших складових асертивної поведінки – вміння уникати прийняття рішень під впливом емоцій. Саме так дуже легко зруйнувати кар'єрні здобутки, необдумано піти з сім'ї чи програти не лише своє, а й чуже майно. Але перш, ніж ви навчите його вчасно зупинятися, щоб не робити необдуманих вчинків, дитина має освоїти непросте вміння аналізувати свій емоційний стан. Вашому синові чи дочці необхідно прищепити навик розбиратися у своїх почуттях та спонукальних мотивах своїх вчинків.
Можливо, теоретично це здається занадто складним, особливо якщо йдеться про дітей – адже навіть дорослим властиво приймати імпульсивні, необдумані рішення. І, тим щонайменше, це можливо, а й необхідно. Зрозуміло, шляху дорослішання доводиться пережити безліч невдач, зробити чимало промахів і помилок. Однак, щоб не відбувалося в житті, дитині необхідно знати, що ви любитимете її незалежно від її успіхів і досягнень.
Якщо ви хочете розвинути у своєї дитини асертивність, вона повинна бути абсолютно впевнена, що ви не станете лаяти її за помилки та невдачі, а ваша мудра порада допоможе уникнути їй нових помилок.
Розвиваємо асертивність: створюємо умови для розвитку особистісного потенціалу
Навколишній світ не завжди повертається до нас найкращою стороною, навіть у дитячому садку дитина може зіткнутися з безліччю стресових ситуацій. Однак усі ми, і особливо діти, потребуємо атмосфери психологічного комфорту, яку необхідно створити в сім'ї. Це означає, що приходячи додому, дитина повинна бути впевнена, що їй не доведеться зіткнутися з будь-яким видом насильства (вербальним, фізичним чи психологічним). Уникайте криків і роздратованого тону, це вкрай негативно позначається на формуванні психіки дитини, яка з самого раннього віку має засвоїти, що вона є особистістю, яку необхідно поважати.
Саме батьки, які бажають розвинути у дитини асертивність, повинні сформувати у неї почуття права. Для вашого малюка має стати нормою його право на:
• свою територію, де він може побути наодинці із собою;
• шанобливе ставлення до себе (ніяких «ти ще ніхто»);
• недоторканність особистого простору – не варто змушувати малюка обіймати та цілувати вас, якщо йому не хочеться.
Одним з важливих моментів у вихованні у дитини асертивності є формування в неї почуття власної гідності, яка не переходить, однак, у зарозумілість і зарозумілість. Навчаючись поважати себе, малюкові важливо зрозуміти, що інші люди можуть не розділяти його погляду, мати інші погляди та смаки. Однак це зовсім не привід для зневажливого до них ставлення чи переслідування, яке нерідко виникає у дитячому колективі.
Асертивність - свобода вибору та відповідальність за свої вчинки
Сучасні психологи рекомендують, якомога раніше привчити дитину розумно користуватися свободою вибору. Коли ви пропонуєте малюкові вибрати між велосипедом або самокатом, який він візьме на прогулянку або між булочкою та яблуком на полудень, ви вчите його не тільки прислухатися до своїх бажань, але й у багатьох випадках оцінити потім розумність свого вибору.
Зрозуміло, не так просто буває утриматися від цілком природного пориву: підштовхнути до правильного рішення або навести безліч доводів, щоб аргументувати, що ваш варіант був би набагато кращим. Однак саме так ми і формуємо пасивність, робимо його боязкою та невпевненою в собі людиною. Ваша дочка школярка вибрала для тривалої прогулянки нову пару взуття? Зрозуміло, ви можете її застерегти про можливі неприємні наслідки, проте буде краще, якщо ви запропонуєте взяти запасну пару зручного взуття (або лейкопластир).
Асертивність невіддільна від відповідального ставлення до наслідків своїх дій. Однак навчитися прийняття зважених рішень ваша дитина зможе лише на своїх помилках. І головне завдання батьків, у цьому випадку, полягає в тому, щоб дозволити дитині знайти у вашій особі авторитетного друга і порадника, який не висміюватиме або лаятиме у разі невдачі.
Асертивність – досить ємне і складне поняття, це якийсь баланс, золота середина між агресивністю та пасивністю, вміння захистити свої інтереси, не виявляючи неповаги до інтересів та поглядів оточуючих. Батькам, які бажають розвинути цю якість у своїх дітей, буде корисна кваліфікована рада професійного психолога.
Читайте також: Статеве виховання підлітків та дітей: міфи і правда
Додати коментар