Розвиток гломерулонефриту відбувається, як правило, несподівано і вкрай не вчасно для пацієнта, оскільки це захворювання є своєрідним ускладненням у відповідь на інфекційний процес, викликаний стрептококом або яким-небудь системним захворюванням. Гломерулонефрит виступає як надмірна імунна реакція організму на стрептококи, через що страждають капіляри в ниркових клубочках, та їх ураження викликає каскад реакцій, що призводять до ниркової недостатності. Ось чому лікування гломерулонефриту слід починати якомога раніше, щоб запобігти важким ускладненням.
Лікування гломерулонефриту та вплив причин хвороби на вибір терапії
Причиною розвитку гломерулонефриту виступає стрептококова інфекція. Спочатку у пацієнта, як правило, розвивається ангіна, скарлатина, можливе загострення хронічного тонзиліту чи стрептодермії. Поштовховою подією до прояву гломерулонефриту нерідко стає вітрянка чи кір. Відомі дані про те, що гломерулонефрит був спровокований бактеріями Streptococcus pneumoniae та Neisseria meningitidis. Зазвичай гломерулонефрит проявляється приблизно через три тижні після початку одного з перерахованих захворювань, хоча може маніфестувати і раніше.
Дослідники зазначають, що при виникненні захворювання, спричиненого стрептококовою інфекцією, у якомусь колективі, через короткий час у кожного другого у сечі виявляються зміни, що свідчать про безсимптомну течію гломерулонефриту.
Вірогідність розвитку гломеруло підвищується, якщо людина тривалий час перебуває в умовах холоду, що поєднується з підвищеною вологістю, оскільки поєднання цих факторів здатне вплинути на кровопостачання бруньок.
Ускладнення, які можуть виникнути без своєчасного початку лікування гломерулонефриту, бувають досить важкими:
- ниркова енцефалопатія,
- порушення зору,
- гостра ниркова недостатність,
- внутрішньомозковий крововилив,
- гостра серцева недостатність.
Серед факторів, які підвищують ризик переходу гломерулонефриту до хронічної форми, відзначають наявність гіпопластичної дисплазії нирки. Крім того, небезпека становить хронічний дифузний гломерулонефрит, який резист часто не піддається імунодепресивній терапії і швидко прогресує, призводячи до інвалідизації хворого.
Лікування гломерулонефриту може бути цілком ефективним, якщо починати його якомога раніше, не дозволяючи розвинутися незворотним змінам у нирках, що ведуть до ниркової недостатності та іншим ускладненням.
Особливості лікування гломерулонефриту та прогноз захворювання
Початок гломерулонефриту зазвичай буває гострим, що характеризується високою температурою, нудотою, загальною слабкістю ознобом, головними болями. Оскільки гломерулонефрит зазвичай маніфестує через кілька тижнів після початку основного захворювання (наприклад, ангіни або ГРВІ), його часто приймають за його повторну стадію і, на жаль, втрачають час, необхідний для лікування. Тому дуже важливо звертати увагу на такі дуже характерні. ознаки як ранкова набряклість обличчя, набряки повік, зміна кольору сечі, підвищення артеріального тиску.
Для лікування гломерудонефриту призначають антибактеріальну терапію у поєднанні з протизапальними та імунокорегуючими препаратами. За потреби використовують кортикостероїди. Симптоматично рекомендовані препарати, які знімають набряклість та нормалізують артеріальний тиск.
Тривалість ремісії залежить від вираженості симптомів захворювання та від того, наскільки рано було розпочато лікування. Пацієнт повинен перебувати під контролем лікаря протягом двох років після одужання.
Поділіться:
Додати коментар