Якими внутрішніми хворобами може бути викликаний свербіж шкіри?

Сверблячка шкіри є найпоширенішою проблемою в дерматології, вона спостерігається не тільки у хворих з дерматозами, а й у пацієнтів з іншими захворюваннями загального характеру. Сверблячка шкіри впливає на загальний стан та якість життя, викликаючи тривожність, страх, безсоння, які іноді призводять до депресії, а у важких випадках – до суїцидальних думок.

Насправді загальних захворювань, які призводять до сверблячки шкіри, дуже багато. Завдання лікаря складне - оцінити причину свербежу, враховуючи його особливості. Що являє собою свербіж? Який механізм його розвитку і які захворювання внутрішніх органів є причинами свербежу, читайте на estet-portal.com.

Що таке свербіння? Який механізм розвитку свербежу?

Почуття сверблячки відноситься до однієї з форм почуттів шкірного аналізатора разом з відчуттям болю та дотиком. Біль провокує розвиток ефекту «усунення» від джерела болю, а при сверблячі розвивається рефлекс «обробки». При цьому всякий вплив на ділянку, що свербить (щипання, чухання, поколювання, розминання) призводить до миттєвого задоволення, яке швидко проходить і змінюється тим же свербінням. Чому так відбувається?

Справа в тому, що в процесі розчісування в нервових закінченнях шкіри моделюються імпульси, які сильніші. Вони пригнічують проведення слабших імпульсів сверблячки від ділянок ураження шкіри. Так, почуття сильного свербежу шкіри здатне полегшитися шляхом нанесення сильних пошкоджень, які призводять до заміщення почуття сверблячки на біль. При тривалій присутності свербежу в головному мозку формується вогнище збудження патологічного характеру.

Які внутрішні патології провокують розвиток свербежу?

Кожний свербіж може бути фізіологічним і патологічним. Фізіологічний свербіж з'являється при подразненні факторами навколишнього середовища – зміна температури, повзання комах. Патологічний свербіж шкіри зумовлений патологічними змінами у всьому організмі або тільки в шкірі і викликає сильну потребу в розчісуванні.

Сверблячка шкіри з'являється на зміненій шкірі як симптом різних дерматозів (педикульоз, короста, дерматити, мікози, екзема, псоріаз, лишай) або з'являється на незміненій шкірі і є симптомом внутрішніх порушень.

Внутрішні причини появи свербежу:

• Аутоімунні хвороби.
• Психоневротичні розлади та неврологічні захворювання.
• Новоутворення внутрішніх органів, меланоми.
• Патології крові (лейкоз, мастоцитоз, істинна поліцитемія, лімфогранулематоз, залізодефіцитна анемія).
• Хвороби печінки (позанирковий холестаз, біліарний цироз печінки, гепатити різної етіології).
• Захворювання інфекційної та паразитарної природи (гельмінтози).
• Метаболічні та ендокринні порушення (клімакс, гіперпаратиреоз, гіпотиреоз, гіпертиреоз, цукровий діабет).
• Хронічна ниркова недостатність.
• Сінільний свербіж, зумовлений похилим віком.
• Вагітність.
• Прийом деяких лікарських засобів.

Наслідки тривалого існуючого шкірного сверблячки

На цьому фоні свербіж шкіри із захисної реакції набуває роль стандартної реакції шкіри на подразнення різного роду. До того ж при тривалому розчісуванні відбувається зміна стану периферичних нервових рецепторів. Це призводить до зниження порога сприйняття сверблячки. Так формується «замкнене порочне коло», яке є причиною труднощів у лікуванні свербежу.

Сверблячка з'являється при стимуляції безмієлінових нервових волокон. Їхні вільні нервові закінчення розташовуються на межі епідермісу та дерми. Стимуляція нервових волокон може бути термічною, механічною, хімічною та електричною. Вони збуджують нервові волокна безпосередньо чи опосередковано через медіатори гістамін, нейропептиди, протеази чи серотонін.

Тому виникнення свербежу потребує негайного звернення до фахівця для діагностики та лікування. Знаючи механізм розвитку свербежу і причини його появи, легше знайти ефективне лікування.

Як діагностувати причину свербежу за місцем локалізації, які додаткові методи дослідження потрібні для встановлення діагнозу і які речовини мають протисвербіжні властивості, читайте в наших наступних статтях.