Ні для кого не секрет, що статевий член є предметом гордості та обожнювання кожного чоловіка. Саме ця частина чоловічого тіла дозволяє чоловікові виконати чи не найважливіше його призначення в цьому світі – народити потомство і продовжити свій рід. Чоловіки не люблять відвідувати лікарів, і можуть тижнями лежати вдома наодинці навіть за найвищої температури, але якщо щось погане трапляється з чоловічим членом – чоловік у ту ж секунду вирушає до лікаря. На жаль, однією з найчастіших причин, через які чоловіки звертаються до уролога, є проблема дисфункції статевого члена, а саме імпотенція. Чому виникає цей стан і як з ним боротися читайте далі.
Як відбувається статевий акт чоловіка і що таке імпотенція?
Для того, щоб розібратися в класифікації та причинах статевого безсилля, необхідно розуміти фізіологію нормального статевого акту у чоловіка, який складається із чотирьох послідовних фаз. У першій фазі статевого акту відбувається психологічна стимуляція та виникнення збудження, внаслідок якого печеристі тіла статевого члена наповнюються кров'ю, і збільшується його розмір – це фаза ерекції. Друга фаза - копулятивна, починається з моменту введення статевого члена у піхву і полягає у проведенні фрикцій. У третю фазу статевого акту відбувається еякуляція, тобто на піку фрикцій та сексуального збудження настає оргазм, відбувається виділення еякуляту та фрикції припиняються. Остання, четверта фаза називається постеякуляторною, і вона характеризується настанням депресивного стану відразу після статевого акту. Імпотенція - це неможливість чоловіка вчинити повноцінний статевий акт, при цьому порушення може відбуватися в будь-яку з його фаз. Найчастіше, практично у 85% випадків, імпотенція проявляється порушенням першої фази, тобто ерекції.
Захворювання нервової системи, які можуть спричинити імпотенцію
Органічні ураження нервової системи, такі як пухлини, черепно-мозкові травми, ураження спинного мозку, склеротичні зміни головного мозку і так далі можуть викликати такі прояви імпотенції, як виникнення спонтанних ерекцій та еякуляцій, при цьому рівень лібідо може бути абсолютно нормальним. . Функціональні захворювання нервової системи, наприклад, неврастенія та астенія, викликають розлади потенції зі зниженням лібідо, імпотенцією, що проявляється передчасною еякуляцією, неповною або короткочасною ерекцією, при цьому дуже швидко виснажуються кремастерні рефлекси. При різноманітних психічних захворюваннях виникає кіркова імпотенція, при якій порушується сприйняття особистості і часто спостерігається пригнічення статевої функції аж до повної втрати чутливості статевих органів.
Ендокринні патології та захворювання статевих органів, що викликають імпотенцію
Імпотенція, обумовлена захворюваннями статевих органів, виникає внаслідок появи та проведення патологічної імпульсації з рецепторів цих органів. При органічних захворюваннях статевого члена, таких як аномалії, рубцеві зміни після травм та перенесених операцій, а також при захворюваннях простати, особливо хронічних, а також уретриті, фімозі, колікуліті та короткій вуздечці статевого члена виникають схожі прояви імпотенції: неповні ерекції, передчасне сім'явипорскування , при цьому лібідо може бути підвищеним.
З категорії ендокринних порушень гормональна імпотенція найчастіше зустрічається при гіпогонадизмі, діабеті та патології щитовидної залози. Проявляється ця форма імпотенції зниженням або навіть повною відсутністю лібідо, погіршенням ерекції, а при тяжких формах імпотенції навіть настанням повної втрати сексуальної чутливості.
На чому базується діагностика імпотенції: основні методи
Діагностика всіх проявів імпотенції базується на даних анамнезу, огляду, лабораторних та інструментальних досліджень. Насамперед, необхідно детально зібрати анамнез пацієнта, зокрема й сексуальний. Потрібно з'ясувати, коли у пацієнта почалося статеве дозрівання, коли відбулися перші сексуальні стосунки, як проходить у нього статевий акт, коли почалися проблеми, у яку фазу статевого акту та якого характеру порушення відбуваються і таке інше. Важливо з'ясувати, чи були у пацієнта травми головного мозку та психічні травми, оскільки це може вплинути на таку проблему, як імпотенція. За допомогою об'єктивного дослідження можна виявити деякі захворювання та патологічні стани статевого члена. При необхідності проводяться лабораторні дослідження рівнів статевих гормонів та гормонів гіпофіза, застосовуються методи інструментальної діагностики стану статевої системи чоловіка. У деяких випадках необхідною є консультація невропатолога, сексопатолога та психіатра.
Сучасні консервативні та хірургічні методи лікування імпотенції
Схема лікування імпотенції повинна базуватися насамперед на етіологічному факторі захворювання, оскільки саме його усунення здатне принести бажаний постійний ефект. При всіх формах імпотенції лікування підбирається індивідуально і обов'язково включає раціональну психотерапію. Можуть призначатися вітаміни, седативні засоби, транквілізатори, тонізуючі засоби - якщо причиною захворювання є патологія нервової системи. При ендокринній патології рекомендується застосування андрогенних препаратів, особливо пролонгованої дії. Хірургічні методи лікування імпотенції стають все популярнішими зараз і виконуються у трьох основних напрямках:
- імплантація протезів у статевий член для створення штучної щільності;
- операції на судинах статевого члена, що посилюють приплив крові до печеристих тіл;
- при гормональній імпотенції – трансплантація яєчка для усунення дефіциту андрогенів.
Слід пам'ятати про те, що своєчасно розпочате та індивідуально підібране лікування допоможуть пацієнтові назавжди позбутися проблеми імпотенції та повернути собі колишню якість сексуального життя.
Поділіться:
Додати коментар