Вакцинація − найефективніший метод запобігання розвитку інфекційних захворювань. На сьогодні шляхом вакцинації можна запобігти розвитку понад 25 потенційно тяжких захворювань, включаючи:
- кір;
- правець;
- дифтерію;
- поліомієліт;
- грип;
- менінгіт;
- черевний тиф;
- рак шийки матки.
В той же час, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у світі понад 20 млн людей не можуть отримати необхідних вакцин. Побоювання щодо можливих побічних ефектів та не завжди аргументовані попередження про вакцинацію є причиною відмови багатьох дорослих від щеплень собі та своїм дітям.
Дізнайтесь у статті на estet-portal.com які існують вакцини, і які фактори необхідно враховувати перед проведенням вакцинації.
- Класифікація препаратів для проведення вакцинації
- Вакцинація: аспекти формування імунного захисту
- Що має включати календар вакцинаціїії
Класифікація препаратів для проведення вакцинації
Згідно з визначенням Центру з контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention - CDC), вакцини − це препарати, які стимулюють імунну систему людини до формування імунітету проти специфічних інфекційних захворювань.
Читайте нас у Instagram!
Вакцинація передбачає здійснення активної імунізації штучним шляхом, тобто формування специфічного імунітету до інфекційних збудників/токсину у відповідь на проведення щеплення.
На сьогодні виділяють такі види вакцин:
1. Живі вакцини: містять живі атенуйовані (ослаблені, позбавлені вірулентності) штами бактерій, вірусів або рикетсій, наприклад:
- вакцина для профілактики туберкульозу (БЦЖ);
- вакцина проти кору, епідемічного паротиту та краснухи (КПК);
- оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ);
- вакцина проти вітряної віспи.
У пік сезону: коли потрібна антибіотикотерапія при фаринготонзиліті?
2. Інактивовані (неживі) вакцини: містять інактивовані шляхом фізичного (температура, ультрафіолетове випромінювання тощо) або хімічного (формальдегід, спирт) впливу на мікроорганізми або їх окремі антигени.
Зокрема, вакцини, що містять цілісні мікроорганізми, називаються корпускулярними, а вакцини, що містять розщеплені мікроорганізми, − спліт-вакцини.
3. Анатоксини: містять інактивовані екзотоксини інфекційних збудників, які в процесі виготовлення позбавляються своїх токсичних властивостей, але зберігають імуногенність. Застосування анатоксинів сприяє створенню антитоксичного імунітету − тобто захисту проти токсину, але не проти інфекційного збудника.
Оскільки анатоксини мають відносно низьку імуногенність, для їх виготовлення використовують ад'юванти − речовини, що підвищують імуногенність анатоксинів (наприклад, солі алюмінію). Прикладом анатоксинів є дифтерійний, правцевий і кашлюковий анатоксини.
4. Хімічні вакцини: містять антигени мікроорганізмів, отримані від них хімічним шляхом. Прикладом є:
- вакцина для профілактики Hib-інфекції (Haemophilus influenzae типу b;
- полісахаридна вакцина для профілактики менінгококової інфекції.
5. Рекомбінантні вакцини: містять антигени мікроорганізмів, отримані методами генної інженерії. Виготовлення рекомбінантних вакцин передбачає внесення гена інфекційного агента в геном іншого організму (наприклад, хлібопекарські дріжджі) з подальшим синтезом необхідного антигену.
Прикладом рекомбінантної вакцини проти гепатиту В, ротавірусної інфекції, папіломавірусної інфекції.
Вакцинація: аспекти формування імунного захисту
Механізм формування імунного захисту у відповідь на введення вакцини подібний до такого при потраплянні в організм інфекційного збудника. Однак, на відміну від останнього, компоненти вакцин позбавлені вірулентності, а отже, не викликають розвитку інфекційного захворювання та його ускладнень.
Найкращою імуногенністю володіють живі вакцини, оскільки вони містять найбільшу кількість антигенів, а також можуть сприяти формуванню не лише IgМ та IgG, а й секреторних IgA − антитіл, які утворюються в системі лімфоїдної тканини слизової оболонки.
Профілактика антибіотикорезистентності в естетичній медицині
Імунний захист, який формується у відповідь на введення живих вакцин, більш тривалий, зазвичай достатньо введення однієї дози, тоді як при застосуванні інактивованих вакцин для формування імунного захисту необхідно введення кількох доз.
В той же час живі вакцини в порівнянні з інактивованими мають певні недоліки: їх не можна застосовувати для імунізації вагітних та людей з тяжкими імунодефіцитами. Так, в осіб з імунодефіцитом існує ризик генералізації інфекційного процесу у відповідь на введення живої вакцини.
Генералізація інфекційного процесу внаслідок вакцинації у здорових осіб є казуїстикою, і це ніж порівняно з таким у людей, які не отримали необхідної вакцинації. strong>
Що має містити календар вакцинації
Календар щеплень містить інформацію про захворювання, проти яких людина має отримати щеплення за віком. У кожній країні існує свій Календар профілактичних щеплень, який розробляється відповідно до епідеміологічної ситуації та економічних можливостей.
На замітку подорожуючим: вірус Ебола
Для порівняння в США (Сполучених Штатах Америки) Календар профілактичних щеплень передбачає проведення вакцинації проти 17 інфекційних захворювань, у тому числі проти ротавірусної, пневмококової, менінгококової інфекції, гепатиту А, грипу, вітряної віспи та вірусу.
Ще більше інформації на нашому YouTube-каналі:
Поділіться:
Додати коментар