Артропатичний псоріаз вважається однією з найважчих форм цього захворювання, оскільки часто розвивається у молодих людей працездатного віку, погано піддається лікуванню, сильно погіршує якість життя пацієнтів та у багатьох випадках призводить до розвитку інвалідності. Прояви артропатичного псоріазу викликають у багатьох лікарів труднощі у діагностиці через специфічність суглобового синдрому. Однак своєчасно розпочате лікування може значно уповільнити прогресування хвороби та запобігти руйнуванню суглобів.

Наводимо клінічне спостереження

Пацієнт П., 65 років, вступив до клініки зі скаргами на висипання на шкірі обличчя, тулуба, кінцівок, свербіж, лущення, сухість шкіри в місцях висипань, болі в суглобах кистей, стоп, гомілковостопних суглобах і в області п'яти при русі , ранкову скутість у суглобах тривалістю до 7-10 хв.

Анамнез захворювання: вважає себе хворим близько 30 років, біль у суглобах непокоїть близько 10 років. Захворювання загострюється 2-3 рази на рік в осінньо-зимовий період. Останнє загострення – з середини вересня 2014 р., наголошує на появі висипань на шкірі обличчя, тулуба, кінцівок. Самостійно застосовував ліпокрем "Локоїд", крем "Бетаметазон", без вираженого ефекту. З анамнезу життя відомо, що батько пацієнта страждав на псоріаз.

Локальний статус: дерматоз має симетричний, поширений характер. На шкірі обличчя в області щік, підборіддя – множинні папульозні елементи червоного кольору з помірною інфільтрацією та дрібнопластинчастим лущенням. На шкірі живота, грудях, розгинальних поверхонь плечей, стегон також відзначаються множинні папули червоного кольору з помірною інфільтрацією та дрібнопластинчастим лущенням. На шкірі розгинальних поверхонь в області середньої та нижньої третини передпліч, шкірі зап'ясть, тилу кистей – інфільтровані бляшки яскраво-червоного кольору, що зливаються у великі осередки з чіткими неправильними межами до 5-7 см в діаметрі з вираженим великопластинчастим лущенням. Псоріатична тріада позитивна. Відзначається "сосископодібна" конфігурація та помірна набряклість ІІІ пальців кистей.

svoevremennoe-lechenie-artropaticheskogo-psoriaza-snizhaet-tempy-progressi >
<p>При обстеженні: прискорена ШОЕ (38 мм/год), інші показники клінічного аналізу крові в межах фізіологічної норми; в біохімічному аналізі крові виявлено підвищення рівня лужної фосфатази (3614 нмоль/с), С-реактивний білок позитивний, підвищені рівні показників сполучнотканинного обміну (серомукоїди – 6,3 од. SH, сіалові кислоти – 0,2; глікопроте- іди – 0,59 у. е.).</p>
<p>При рентгенологічному обстеженні: визначаються ознаки двостороннього вираженого сакроілеїту з частковим анкілозуванням; гомілковостопних суглобів у бічній проекції – визначаються ознаки ахіллобурситу та підошовного бурситу з двох сторін з утворенням “п'яткових шпор“ по підошовних поверхонь кісток п'яти, резорбція шийок таранних кісток, крайова резорбція головок V плюсневых кісток; стоп у прямій проекції – визначається крайова деформація головок плюсневих кісток, особливо V праворуч, ознаки артрозу у плюснефалангових суглобах з підвивихом пальців, екзостози на підставі дистальних фаланг І пальця, підвивих ІІ пальця зліва у плюснефалангових суглобах; кистей у прямій проекції – визначаються ранні ознаки артрозу в міжфалангових та п'ястково-фалангових суглобах,
<p>Встановлено діагноз: Лікування. У комплексному лікуванні пацієнт отримував метотрексат у загальноприйнятих дозах. На даний момент, після отримання всіх результатів обстеження та враховуючи прогресування суглобового процесу, було переглянуто лікування з урахуванням диференційованого підходу, хворому був призначений лефлуномід, починаючи з дози 100 мг 1 раз на добу, що насичує, протягом 3 днів з переходом на підтримуючу дозу 20 мг 1 раз на добу.

Також пацієнт отримав таку терапію: десенсибілізуючі, НПЗП коротким курсом, вітамінотерапію, гепатопротектори, препарати калію та магнію; зовнішньо: кератолітичні, кератопластичні засоби. Вже до кінця 2-го тижня лікування пацієнт відзначив поліпшення, зменшився біль у суглобах і практично зникла ранкова скутість у суглобах. Хворий потребує подальшого динамічного спостереження та тривалого прийому лефлуноміду у підтримуючій дозі під контролем біохімічного аналізу крові кожні 2 тижні.

Це клінічне спостереження свідчить про важливість та необхідність диференційованого підходу до лікування АП для запобігання прогресу захворювання, збереження працездатності та якості життя таких хворих.

За матеріалами kiai.com.ua

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити