Хронічний оофорит рідко зустрічається як незалежне захворювання. Міграція збудника відбувається з боку органів, розташованих поруч, наприклад, при інфекційному запаленні маткових труб або рідше — при апендициті. Діагностика оофориту досить складний процес, оскільки больовий синдром, який є основною особливістю оофориту, може супроводжувати будь-які захворювання на абдомінальну ділянку. Докладніше про хронічний оофорит, його діагностику та лікування читайте на estet-portal.com у цій статті.
Клінічна картина та методи діагностики хронічного оофориту
Хронічний оофорит може бути первинно-хронічним, при цьому захворювання характеризується прихованим початком. Вторинний хронічний оофорит розвивається внаслідок незавершеного лікування гострого оофориту.
Больовий синдром довгий час може бути єдиною ознакою хронічного оофориту.
Біль при хронічному оофорит зазвичай постійна, тягне, виникає на тлі стресів, застуди або під час статевого акту. Больовий синдром максимально виражений напередодні менструації. Ще одна важлива ознака хронічного оофориту - зміна менструального циклу, яка виникає внаслідок порушення синтезу естрогену яєчниками.
Хронічний оофорит:
• ключові причини розвитку хронічного оофориту;
• сучасні методи діагностики хронічного оофориту;
• хронічний оофорит:
Ключові причини розвитку хронічного оофориту
Розвитку хронічного оофориту можуть сприяти багато факторів, таких як переохолодження, недотримання особистої гігієни, інфекції сечостатевої системи, різні ендокринні захворювання. Негативний ефект має паління, оскільки тютюновий дим впливає на склад цервікального слизу: він робить його менш густим, що полегшує поширення інфекції. Нездоровий спосіб життя, порушення дієти, втома та стрес - фактори, які можуть сприяти розвитку хронічного оофориту, за рахунок зниження захисних властивостей імунної системи.
Сучасні методи діагностики хронічного оофориту
Для діагностики хронічного оофориту обов'язково проводять гінекологічне обстеження із вивченням вагінальної флори. Також інформативним методом діагностики є ультразвукове дослідження, яке дозволяє отримати зображення фалопієвих труб та яєчників. Серед інвазивних методів часто застосовується кульдоцентез, пункція заднього склепіння піхви з наступним бактеріологічним дослідженням. Якщо більшість діагностичних процедур не дають задовільного результату, проводиться діагностична лапароскопія.
Хронічний оофорит: основні ускладнення захворювання
Лікування хронічного оофориту слід проводити послідовно та наполегливо, використовуючи антибактеріальні та протизапальні засоби. Основні зусилля варто спрямувати на профілактику розвитку спайкового процесу, який може спричинити безпліддя безпліддя. Для цього рекомендується призначення фібринолітиків.
Несвоєчасне та неправильне лікування хронічного оофориту може призвести до втрати репродуктивної функції яєчників.
Важливо пам'ятати, що здорове харчування, збільшення фізичної активності та відмова від шкідливих звичок відіграє важливу роль у лікуванні хронічного оофориту.
Поділіться:
Додати коментар