Стресове нетримання сечі: проблема, про яку жінки не хочуть говорити

Нетримання сечі або інконтиненція є широко поширеною проблемою серед жінок преклімактеричного та клімактеричного віку. Нетримання сечі відноситься до класу тих проблем, які жінки з очевидних причин не хочуть обговорювати навіть із своїм гінекологом.

Тим часом проблема погіршується і значно погіршує якість життя і працездатність жінки. 45% всіх випадків нетримання сечі становить саме стресове нетримання, а це означає, що замовчування проблеми тільки відтягує її вирішення і посилює весь патологічний процес. Але при уважному ставленні до свого здоров'я та за допомогою компетентного лікаря усунути проблему нетримання сечі можна раз і назавжди.

Стресове нетримання сечі: причини виникнення

Виділяють кілька основних типів нетримання сечі: стресове, імперативне, рефлекторне, пов'язане з нейрогенною патологією сечового міхура, нетримання від переповнення сечового міхура та екстрауретральне нетримання, що виникає як результат сечостатевих нориць.

Найбільш поширеним є саме стресове нетримання сечі, причиною виникнення якого є неправильне положення проксимального відділу уретри. М'язовий опір уретри є недостатнім  і тиск, що виникає в черевній порожнині та наповненому сечовому міхурі здатний його подолати. Саме тому мимовільне виділення сечі при стресовому нетриманні відбувається після фізичного навантаження, що провокує підвищення внутрішньочеревного тиску. при кашлі, чханні, під час бігу та інших фізичних навантажень.

Клінічна картина та стадії стресового нетримання сечі

Клінічна картина стресового нетримання сечі відрізняється від інших видів нетримання, тому що в стані спокою жінка може відносно добре контролювати позиву до сечовипускання, і мимовільне виділення сечі відбувається в основному на тлі фізичної напруги. Відповідно, виділяють три ступені клінічної тяжкості стресового нетримання сечі:

• при 1 ступені виділення сечі відбувається за значного фізичного навантаження: під час кашлю, чхання, фізичного навантаження та важкої роботи;
• при 2 ступені сеча виділяється під час ходьби, бігу, при різкому підйомі або присіданнях тощо;
• третій ступінь характеризується мимовільним сечовипусканням, що виникає у стані спокою, а не на тлі фізичного навантаження.

Методи діагностики стресового нетримання сечі

У діагностиці стресового нетримання сечі важливу роль відіграють інструментальні методи дослідження: рентгенологічні, уродинамічні, ультразвукові дослідження та магнітно-резонасна томографія. Ці методи допомагають не лише візуалізувати стан сечового міхура та сечовивідних шляхів, але й оцінити їх функціональні здібності безпосередньо під час акту сечовипускання. Крім того, для діагностики стресового нетримання сечі застосовуються спеціальні досить прості та доступні урологічні тести:

• леваторний тест: оцінка роботи м'яза, що піднімає задній прохід, за допомогою введення двох пальців лікаря у піхву та скорочення при цьому м'язів тазу пацієнткою;
• тест підйому шийки сечового міхура: при підйомі задньої стінки сечового міхура введеним у піхву пальцем, під час кашлю сеча не повинна виділятися;
• шийково-міхуровий тест підйому: уретру охоплюють двома введеними у піхву пальцями і наближають шийку сечового міхура до симфізу, при цьому під час кашлю сеча не повинна виділятися;
• Q-tip-тест: в уретру жінки вводиться спеціальна пластмасова паличка з ватним тампоном. Під час напруження за ступенем опущення палички можна оцінити стан уретри;
• стоп-тест: це тест, що демонструє здатність довільно зупиняти акт сечовипускання, що говорить про функціональну спроможність жіночої сечовивідної системи.

Методи лікування стресового нетримання сечі

Лікування стресового нетримання сечі починають із застосування консервативних методів терапії. Жінці рекомендуються спеціальні вправи, що допомагають зміцнити м'язи тазового дна та покращити контроль над актом сечовипускання. З медикаментозних препаратів широко застосовуються антихолінергетики, антидепресанти, блокатори кальцієвих каналів, стимулятори бета-адренорецепторів та диметилсульфоксид.

Консервативної терапії буває достатньо при першому ступені стресового нетримання сечі, в інших випадках рекомендується хірургічне лікування. Виконуються вагінальні та надлобкові оперативні втручання, лапароскопічна суспензія та комбіновані методи, спрямовані на встановлення уретри в її фізіологічне становище та, таким чином, усунення проблеми стресового нетримання сечі.