Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики дифтерії

Дифтерія – це інфекційне захворювання, спричинене, як правило, токсигенними штамами C. diphtheriae або, рідше, C. ulcerans та C. pseudotuberculosis.

У наш час дифтерія залишається ендемічним захворюванням у багатьох країнах світу. За даними British Medical Journal, колишні країни СРСР також є ендемічними регіонами щодо захворюваності на дифтерію.

Дифтерія – небезпечне захворювання, яке може мати летальні наслідки. Більшість смертельних випадків пов'язана з міокардитом та механічною обструкцією дихальних шляхів.

У цій статті на estet-portal.com читайте про принципи діагностики, лікування та профілактики дифтерії дихальних шляхів.

Своєчасна вакцинація – головна умова ефективної профілактики дифтерії

Єдиним ефективним методом профілактики дифтерії є вакцинація населення. Згідно з національним календарем щеплень, дітям віком 2,4,6 та 18 місяців проводиться вакцинація АКДС або АаКДС.

У 6 років необхідно провести ревакцинацію АДС (анатоксином дифтерійно-правцевим), у 16 ​​років і в наступні кожні 10 років – ndash; АДС-М (анатоксином дифтерійно-правцевим зі зниженою кількістю антигену).

Вагітним жінкам рекомендується проведення вакцинації АДС-М (бажано на 27-36 терміні гестації).

Особам, які подорожують до країн, де дифтерія є ендемічним захворюванням, важливо переконатися у дотриманні належного календаря щеплень, включаючи введення ревакцинуючої дози.

Слідкуйте за нашими новинами у Facebook

Діагностика дифтерії: бактеріологічне дослідження та мікроскопія

Для підтвердження діагнозу дифтерії використовується бактеріологічне дослідження матеріалу носоглотки та мікроскопія. Якщо можливо, мазки потрібно взяти з-під псевдомембрани.

Якщо підозра на дифтерію висока, то мазки для дослідження також необхідно взяти у осіб, які перебували в контакті з хворим пацієнтом.

У наш час існує модифікований тест Елека, що дозволяє визначити токсигенність виділеного штаму коринебактерій. Дане дослідження технічно складне і не використовується в рутинній діагностиці.
Пацієнти з дифтерією дихальних шляхів потребують госпіталізації та своєчасного призначення лікування: дифтерійного антитоксину та відповідної антибіотикотерапії.

Новий метод лікування целіакії за допомогою вакцини

Принципи лікування дифтерії: дифтерійний антитоксин та десенсибілізація

Дифтерійний антитоксин повинен бути призначений відразу після того, як лікар запідозрив наявність у пацієнта даного захворювання.

Дифтерійний антитоксин спрямований на зв'язування екзотоксин, який знаходиться у вільному стані в крові. Якщо екзотоксин осел у тканинах, дифтерійний антитоксин вже не може його нейтралізувати.

У наш час широко використовується кінський дифтерійний антитоксин. Зважаючи на наявність у препараті кінської сироватки, при введенні антитоксину пацієнту існує ризик розвитку реакції гіперчутливості або феномену Артюса.

Тому перед введенням антитоксину важливо провести пробу на чутливість з використанням 0,1 мл антитоксину, розведеного у розчині натрію хлориду у співвідношенні 1:1000.

Розвиток еритеми понад 10 мм у місці ін'єкції протягом 20 хвилин після маніпуляції є показанням до проведення десенсибілізації. Десенсибілізація передує введенню повної дози антитоксину.

Залежно від тяжкості захворювання, доза дифтерійного антитоксину становить від 80 до 120 тисяч одиниць. Препарат вводиться внутрішньовенно крапельно.

Чому з'являються синехії в порожнині носа? Яка небезпека синехій?

Сучасні рекомендації щодо проведення антибіотикотерапії дифтерії

З метою ерадикації збудника дифтерії хворим призначається антибактеріальна терапія.

На сьогоднішній день, згідно з рекомендаціями CDC, препаратами вибору для лікування дифтерії є еритроміцин та пеніцилін. Тривалість лікування становить 14 днів, після чого необхідно повторити проведення бактеріологічного дослідження мазків носоглотки.

Два негативні результати бактеріологічного дослідження, взяті з мінімальним інтервалом о 24 годині, свідчать про успішне лікування.

Якщо один із результатів аналізу є позитивним, то необхідно призначити подальше 10-денне лікування еритроміцином або пеніциліном.

Після проведення другого курсу антибіотикотерапії бактеріологічне дослідження мазка носоглотки необхідно знову повторити.

Велике значення має проведення повноцінного курсу вакцинації проти дифтерії. Безсимптомним носіям має бути проведена ревакцинація, якщо вони не отримали її протягом попередніх 5 років.

Дякую, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Інфектологія». Вас також може зацікавити Чому розвивається хибний круп? Симптоми та небезпеки фальшивого крупу