Лайм-бореліоз – найбільш поширене трансмісивне кліщове інфекційне захворювання у всіх країнах Північної півкулі. Щорічно лише в США реєструють близько 100 тисяч випадків кліщового бореліозу. Захворювання передається людині при присмоктуванні іксодового кліща, що є його основним епідеміологічним вектором. У багатьох випадках лайм-бореліоз не має специфічних клінічних проявів і може протікати під маскою інших захворювань.
Тривала персистенція боррелій в організмі людини сприяє розвитку аутоімунних процесів з ураженням багатьох органів і систем.
Тому велике значення має своєчасна діагностика Лайм-бореліозу. Докладніше про те, які методи лабораторної діагностики використовуються в наш час для підтвердження діагнозу кліщового бореліозу, читайте на estet-portal.com у цій статті.
Кільцеподібна еритема – патогномонічна клінічна ознака Лайм-бореліозу
Патогномонічною клінічною ознакою Лайм-бореліозу є мігруюча кільцеподібна еритема, яка виникає на місці присмоктування іксодового кліща.
Лікування кільцеподібної еритем: найефективніші методи
>Якщо при цьому в епідеміологічному анамнезі пацієнта є дані про перебування його в лісі та укусі іксодовим кліщем, проведення додаткових методів дослідження не є обов'язковим.
Близько 30% випадків кліщового бореліозу протікають без специфічної кільцеподібної еритеми та вимагають проведення додаткових методів дослідження.
Докладніше про сучасні методи лабораторної діагностики, які використовуються в підтвердженні діагнозу Лайм-бореліозу, читайте далі в статті.
Читайте нас у Telegram
Серологічна діагностика Лайм-бореліозу: методи ІФА та РНІФ
Специфічна діагностика Лайм-бореліозу полягає у проведенні серологічного дослідження – виявлення антитіл IgM та IgG до боррелій методом ІФА (імуноферментного аналізу) та РНІФ (реакції непрямої імунофлюоресценції). Антитіла класу Ig M можна ідентифікувати за два тижні після зараження людини хворобою Лайма. Вони досягають максимальної кількості за шість тижнів.
Антитела класу IgG можуть виявлятися вже на третьому тижні захворювання з піком на третьому місяці хвороби Лайма. Для діагностики захворювання враховується наростання титру антитіл у поступовій динаміці інфекційного процесу. Проте негативні результати не завжди свідчать про відсутність інфекції. Антитіла класу IgM можуть бути виявлені через роки після виникнення інфекції та поставити в діагностичний глухий кут навіть досвідченого клініциста. У сумнівних випадках необхідно використовувати імуноблотинг.
Хвороба Лайма: симптоми, лікування, причини виникнення
Імуноблотинг – найбільш специфічний метод діагностики Лайм-бореліозу
Імуноблотинг – метод ідентифікації антитіл до певних антигенів збудника.
При Лайм-бореліозі можливо провести ідентифікацію десяти антигенів боррелій методом імуноблотингу.
З усіх антигенів боррелій найбільш значущим для діагностики гострого періоду кліщового бореліозу є OspC (outer surface protein C – зовнішній поверхневий протеїн С). У разі наявності антитіл до інших типів антигенів боррелій (р17, р 19, 21) на тлі відсутності антитіл класу Ig M до OspC-антигену діагноз Лайм-бореліоз є сумнівним.
Доцільно повторити дослідження через 3-4 тижні. Крім того, на ранніх стадіях захворювання можна виявити антитіла класу Ig M до фрагеліну (р 41).
Виявлення антитіл до антигенів р18 і р100 свідчить про давнє зараження лайм-бореліозом. Найбільшу чутливість до виявлення антитіл класу IgG має антиген VlsE (поверхнево-експонований ліпопротеїн Borrelia burgdorferi).
Цей білок є головним антигеном у серологічній діагностиці Лайм-бореліозу через неспецифічність виявлення загальних IgM на пізніх стадіях захворювання.
Таким чином, імуноблотинг – високоспецифічний метод діагностики Лайм-бореліозу, який може використовуватись у сумнівних клінічних випадках захворювання. Дякую, що ви залишаєтеся з estet-portal.com. Читайте інші цікаві статті у розділі «Дерматологія». Можливо, Вас також зацікавить Кліщові дерматози та інші літні небезпеки.
Поділіться:
Додати коментар