Асцитом називається накопичення вільної рідини в черевній порожнині. Дана патологія є одним із найчастіших симптомів, які зустрічаються у клініці внутрішньої медицини. Це пов'язано з тим, що причини асциту дуже різноманітні, вони стосуються не лише внутрішньої медицини, але й хірургії та онкології. Як правило, розвиток асциту свідчить про наявність тяжкого стану пацієнта, оскільки в більшості випадків він є проявом хвороби у розгорнутій чи незворотній стадії. Незважаючи на це, правильне та своєчасне виявлення причин асциту дозволяє суттєво продовжити життя хворих та покращити його якість.

Чому збирається рідина в черевній порожнині? Причини асциту

У більшості випадків асцит обумовлений розвитком діагностованого захворювання. Найчастіше це цироз печінки (60-65%) та метастази пухлини в черевну порожнину. Основні причини умовно ділять на найпоширеніші, менш часто зустрічаються і рідкісні.

Часті причини асциту – цироз печінки та карциноматоз черевної порожнини. Менш часті причини – серцева недостатність та нефротичний синдром.

Рідкісні причини асциту:

  • тромбоз портальної вени;
  • синдром Бадда – Кіарі;
  • панкреатит;
  • констриктивний перикардит;
  • мікседема;
  • синдром Мейгса;
  • мезотеліома очеревини;
  • синдром Мейгса;
  • біліарний асцит;
  • псевдоміксома;
  • кишкова лімфангіектазія;
  • хвороба Віпла.

Що входить до діагностичного обстеження хворого з асцитом?

Асцит проявляється збільшенням живота в обсязі, метеоризмом та тяжкістю в животі. Первинне обстеження хворого з цирозом повинне включати УЗД органів черевної порожнини, фізикальне обстеження з виявленням перкуторного тону над деякими місцями черевної порожнини, а також симптом флюктуації, який виявляється при кількості рідини не менше ніж 1000 мл.

skoplenie-zhidkosti-v-bryushnoj-polosti-prichiny-i-lechenie-astsita

Також необхідне проведення процедури взяття асцитичної рідини на дослідження. Наявність бактеріального росту у зразках рідини, де рівень лейкоцитів перевищує 250 клітин на мм3, лактатдегідрогенази більше 225 МО/л, рівень глюкози менше 50 мг/дл, загальний білок менше 1 г/дл, а також виявлені множинні мікроорганізми, що свідчить про перитоніту.

Які методи лікування проводять за наявності асциту?

Лікування асциту складається з діуретичної терапії, недіуретичної терапії, представленої гепатопротекторами, та хірургічної маніпуляції – парацентезу.

Діуретична терапія. Перед початком лікування діуретичними препаратами важливо оцінити градієнт альбуміну в сироватці або асцитичній рідині. Пацієнти з невеликим градієнтом альбуміну погано реагують на терапію діуретиками, за винятком випадків присутності нефротичного синдрому.

Основною метою діуретичної терапії при асциті є збільшення виходячи натрію із сечею понад 78ммоль/добу.

Зараз вивчається ефективність використання нового класу препаратів – акваретиків. Це антагоністи V2 – рецепторів антидіуретичного гормону або агоністи каппа – опіоїдних рецепторів.

Аспекти терапії діуретичними препаратами при асциті

Діуретична терапія полягає у щоденному прийомі 100 мг спіронолактону у поєднанні з 40 мг фуросеміду. Якщо ефект не настає та маса тіла не знижується протягом кількох днів, дозу обох препаратів збільшують у 2 рази. Максимальна добова доза спіронолактону – 400 мг, а фуросеміду – 160 мг. Монотерапія може бути ефективною лише у разі невеликої кількості рідини в черевній порожнині.

Скасування діуретичної терапії при асциті має бути за такими показаннями:

  • виявлення метаболічного ацидозу та гіперкаліємії;
  • концентрація креатиніну сироватки більше 2 мг/дл;
  • концентрація натрію в сироватці менше 120 ммоль/л, незважаючи на обмеження рідини;
  • наявність побічних ефектів діуретиків;
  • розвиток енцефалопатії.

У випадках, коли напруга, спровокована асцитом, веде до появи вираженої клінічної симптоматики, проводять парацентез з видаленням великої кількості рідини під контролем гемодинаміки.

Парацентез не є терапією першого плану і проводиться хворим із напруженим асцитом.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити