Хронічний тазовий біль – це поширений клінічний синдром, який впливає як на фізичну, так і на емоційну сферу життя жінки. Біль унизу живота є найбільш часто зустрічається скаргою в гінекологічній практиці, але іноді лікарям доводиться стикатися не з поняттям болю, як симптому, а з поняттям болю, як захворювання. Приблизно 10% всіх гінекологічних звернень пов'язані з хронічним тазовим болем, у 40% випадків саме цей симптом є причиною лапароскопічних втручань. У популяції близько 15% жінок страждають на хронічний тазовий біль, і тенденція до цього захворювання стрімко збільшується, що пов'язано з високою поширеністю запальних гінекологічних захворювань.

Причини виникнення синдрому хронічного тазового болю

Хронічний тазовий біль може бути зумовлений різними етіологічними факторами та їх поєднанням. До причин, що найчастіше зустрічаються, хронічного тазового болю відносять такі стани:

  • гінекологічні захворювання: ендометріоз, запальні захворювання, кісти яєчників та інші;
  • патології судинної системи тазу;
  • захворювання кишечника: синдром подразненої кишки, виразковий коліт та інші;
  • урологічні захворювання: хронічний цистит, нефролітіаз та інші;
  • міофасціальний больовий синдром;
  • неврологічні та психічні захворювання;
  • соматична дисфункція.

Слід зазначити, що неврологічний фактор відіграє значну роль у розвитку синдрому хронічного тазового болю. Під час збору анамнезу практикуючому гінекологу слід звертати особливу увагу на емоційний стан пацієнтки, можливе спільне консультування з психоневрологом.

Клінічна картина синдрому хронічного тазового болю

Відповідно до причин, що викликають синдром хронічного тазового болю, у класифікації захворювання виділяють три види таких болів: епізодичні рецидивні болі, постійні болі та болі, що виникають на тлі психофізіологічних порушень.

Саме поняття хронічного тазового болю має на увазі наявність циклічного або ациклічного болю, локалізованого внизу живота, що триває 6 і більше місяців, не пов'язаних ні з менструальним циклом, ні з сексуальною активністю. Пацієнтки з синдромом хронічного тазового болю на прийомі у лікаря-гінеколога пред'являють скарги на наявність тупого, нечітко локалізованого болю внизу живота, рясні менструації та міжменструальні кровотечі, хворобливі відчуття, що виникають при статевому акті, підвищену стомлюваність, зміну настрою, та порушення сну. Привертає увагу той факт, що середній вік усіх пацієнток із синдромом хронічного тазового болю становить 30 років.

Методи діагностики синдрому хронічного тазового болю

Діагностика синдрому хронічного тазового болю ґрунтується на фізикальних даних, а також даних інструментальних досліджень. Лабораторні дослідження найчастіше ніякої гінекологічної патології не виявляють. При об'єктивному дослідженні та ультрасонографії органів малого тазу визначають болючість при пальпації верхнього підчеревного сплетення, незначно збільшену матку, гіпертрофовану та синюшну шийку матки, полікістозні зміни в яєчниках, варикозне розширення вен малого тазу та рясні водянисті виділення. Може виявлятися супутня гінекологічна та екстрагенітальна патології. У психологічному стані пацієнтки привертає увагу підвищена тривожність, дратівливість пацієнтки, різкі перепади в настрої, можлива емоційна лабільність.

Лікування хронічного тазового болю: фармакотерапія

Основними напрямками фармакологічної терапії синдрому хронічного тазового болю є:

  • поліпшення венозного відтоку від матки;
  • корекція мікроциркуляторних розладів;
  • усунення запальних процесів;
  • стабілізація психоемоційного фону;
  • коригування гормональних порушень, якщо такі є;
  • нормалізація трофіки в малому тазі.

Починати медикаментозну терапію синдрому хронічного тазового болю рекомендується з призначення оральних контрацептивів та нестероїдних протизапальних засобів. Усі препарати та дозування мають бути підібрані строго індивідуально! Як допоміжна терапія хронічного тазового болю використовуються венотонічні та антигомотоксичні препарати, а також транквілізатори, необхідні для стабілізації емоційного стану пацієнтки. Лікування синдрому хронічного тазового болю проводять кількома курсами до досягнення максимального ефекту. На етапі реабілітації показано застосування бальнеотерапії.

Додати коментар

captcha

ОновитиОновити