Різних дерматологічних захворювань, відомих медицині на сьогоднішній день, налічується величезна кількість. Деякі з них виявляються винятково висипаннями на шкірі, і більше ніяк не турбують пацієнта, інші ж – значною мірою порушують якість його життя. Достатньо страшним для більшості пацієнтів діагнозом є лишай, тому що ця патологія найчастіше супроводжується цілим рядом виражених симптомів. Сьогодні наш портал розповідає про таке захворювання, як лишай шиповидний. У чому його головні відмінні риси, і за допомогою яких методів потрібно лікувати цю патологію? читайте у цій статті.
Характерні симптоми та методи лікування шиповидного лишаю
Шиповидний лишай або лишай Кроккера-Адамсона, як його ще називають, є рідкісним доброякісним дерматозом, що виникає переважно у представників чоловічої статі.
Захворювання характеризується утворенням папул, які складаються з ороговілих клітин епітелію шкіри, що знаходяться в області волосяних фолікулів.
Папули при шиповидному лишаї схильні до угруповання, внаслідок чого формуються досить великі осередки ураження шкіри. Це захворювання відноситься до групи вузлових дерматозів, найбільш типовим представником яких є
Шиповидний лишай: Шиповидний лишай – це патологія, яка може бути як набутою, тобто розвиватися у пацієнтів у дорослому віці, так і вродженою, що виявляється від народження. Етіологія захворювання на сьогоднішній момент є не до кінця вивченою, але передбачається, що значну роль у виникненні захворювання грає генетична схильність. Серед основних факторів, що схильні до виникнення захворювання, виділяють: Шиповидний лишай має хронічний перебіг, без рецидивів та ремісій. Першим симптомом захворювання є поява на шкірі папул конічної форми, діаметр яких на підставі становить 1-3 мм, а верхівка має конічну форму. Найчастіше папули мають такий самий колір, як і папули. і здорова шкіра, але іноді вони можуть бути рожевого, червоного чи багряного кольору. Характерною ознакою первинних елементів є наявність рогової волосоподібної пробки, після отримання якої залишається маленьке поглиблення. Первинні елементи між собою не зливаються, але можуть групуватись. Типова локалізація патологічних вогнищ – шкіра голови, шиї, спини, плечового пояса, живота, сідниць, лобка, розгинальної поверхні верхніх кінцівок та передньо-бічної поверхні дистальних відділів нижніх кінцівок. Висипання може супроводжуватися свербінням помірної інтенсивності. Лікування шиповидного лишаю починається, перш за все, з усунення можливих провокуючих факторів та корекції патологічних станів, на фоні яких виникло захворювання. Крім того, пацієнту призначається тривала вітамінотерапія, особливо важливий прийом вітамінів А, В, С, D та Е. У деяких випадках навіть вживання цих заходів може бути достатньо для покращення стану пацієнта. Однак часто необхідно призначати пацієнту засоби для зовнішньої терапії, такі як саліцилова та цинкова мазь, препарати з вмістом ретиноєвої кислоти та інші кератолітики, а в особливо тяжких випадках – ndash; засоби для зовнішнього застосування, що містять глюкокортикоїди. Лікування шиповидного лишаю може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо були усунені всі фактори, що його провокують. Своєчасна та ефективна терапевтична схема допоможе усунути патологію та покращити якість життя пацієнта. estet-portal.com дякує Вам за увагу. Читайте також: « та характерні симптоми». Поділіться:
Фактори, що призводять до виникнення шиповидного лишаю
Клінічна картина лишаю шиповидного: характерні симптоми
Ефективні методи лікування лишаю шиповидного
Додати коментар